Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 22

Вони втрійко поверталися додому у таксі, переповненому подарунками і квітами. Олена з Жаном сиділи на задньому сидінні у повному мовчанні. Авто рушило в напрямі до їхнього дому. Раптом його рука стиснула її руку. От якби ця дорога ніколи не закінчувалася!

Щастя тривало. Втомлений Георгій відразу пішов спати, а вони залишилися на кухні самі.

— Давай, вип’ємо ще шампанського, — запропонував Жан.

— З приємністю, але ще треба увімкнути нашу музику.

— Яку ти бажаєш?

— Яка тобі найбільше подобається, я хочу ліпше тебе зрозуміти, — поглянула на Жана закоханими очима Олена.

— Гаразд, я поставлю тобі мелодію, яка ніколи мені не обридає. Це інтермецо Маскані з опери «Сільська честь». Спробуй заплющити очі й побачити картини.

Олена слухняно виконала наказ. Їй здалося, наче йде широкою, залитою сонцем дорогою, а назустріч їй поспішає той, без кого життя втрачає сенс.

— Я побачила щастя, — зі сльозами на очах вимовила Олена.

— Кожен бачить те, чого бажає.

— А що ти бачиш?

— Мені важко побачити щось нового, оскільки я добре знаю, про що ця опера.

— Про що вона?

— Про кохання, звісно.

— Але ж кохання — це щастя, — дивлячись йому в очі, прошепотіла Олена.

— Тільки не в цій опері. Я тобі обов’язково передам фільм, створений знаменитим Зіфереллі за цим твором.

— Розкажи мені, хоч коротенько, що ж там відбулося?

— Головна героїня Сантуца має нареченого Турідо, але він не може забути колишнє кохання — Лолу, яка вийшла заміж. Сантуца ревнує, переслідує Турідо і страждає. Вона падає до його ніг і благає повернутися до неї, але коханий жорстоко її відштовхує і біжить за Лолою. Ревнощі досягають апогею, дівчина розповідає чоловікові Лоли про зраду дружини. Його очі наливаються люттю і він присягається вбити Турідо. Сантуца розуміє, що зробила непоправну помилку, але вже нічого не може змінити.

— А далі?

— От власне під час інтермецо вона в розпачі та горі йде самотньо широкою дорогою до церкви, куди побіг Турідо за Лолою.

— І як усе закінчилося?

— Трагічно, як, зрештою, закінчуються італійські опери. Чоловік Лоли викликав Турідо на дуель і вбив його.

— Отже, це нещасливе кохання? А шлях під час інтермецо переповнений розпачем та стражданням? Бідна жінка, як я її розумію.

— Сама винна, — спокійно відповів Жан.

— Я тебе не розумію, її покинув коханий, як їй жити далі?

— Найгірше, коли жінки починають переслідувати чоловіків. Це непоправна помилка, яку вони не здатні зрозуміти. Ми не терпимо, коли зауважуємо наполегливу увагу з боку прекрасної половини.

— Чому ви такі жорстокі?

— Ми не жорстокі, ми мисливці. Кожен чоловік одержимий полюванням, а здобич, що вже лежить у бесагах, перестає його цікавити.

— Отже, ми, жінки, є вашою здобиччю, а як же кохання?

— Кохання — це майстерність.

— Чому ти такий цинічний? А якщо неможливо дати раду власним почуттям, як тоді бути?

— У цьому, власне, і є вияв найбільшої майстерності. Жінкам треба так поводитися, щоб не потрапити у хитро розставлені пастки. Кохання — це гра, у якій беруть участь одночасно два партнери. Воно триватиме доти, доки не виявиться перший переможець.