Читать «Спілка рудих» онлайн - страница 5

- Предивна історія! - зауважив Холмс, коли його клієнт замовк, щоб освіжити свою пам'ять понюхом тютюну. - Будь ласка, продовжуйте.

- У конторі нс було нічого, крім пари дерев'яних стільців і простого соснового столу, за яким сидів маленький чоловічок, ще рудіший, ніж я. Він перемовлявся кількома словами з кожним із претендентів і в кожному знаходив ту чи іншу ваду. Очевидно, посісти вакантне місце було нетак-то легко. Втім, коли настала наша черга, маленький чоловічок став набагато люб'язнішим, і тільки-но ми ввійшли, він замкнув двері, щоб поговорити з нами без сторонніх.

- Це містер Джабез Вілсон, - сказав мій помічник. - Він хотів би посісти вакансію в Спілці.

- І він цілком гідний цього, оскільки відповідає всім вимогам, - відповів чоловічок. - Давно нс випадало мені бачити такого прекрасного волосся!

Він відступив на крок, схилив голову набік і вдивлявся в моє волосся так довго, що мені зробилося ніяково. Потім кинувся раптом вперед, схопив мене за руку і гаряче привітав з удачею.

- Було б злочином вагатися, - сказав він. - Але, сподіваюся, ви мені вибачите, якщо я вживу деяких застережних заходів.

І він, обома руками вчепившись в моє волосся, смикнув так боляче, що я аж скрикнув.

- У вас на очах виступили сльози, - сказав він, відпустивши мене. - Отже, усе гаразд. Вибачте мені, але доводиться бути обережним, бо нас двічі обдурили за допомогою перук і один раз - вдавшись до фарби. Я міг би розповісти вам про таких пройдисвітів, що вселили б у вас відразу до всіх людей.

Він підійшов до вікна і голосно крикнув у натовп, що вакансію зайнято. Звідти долинув стогін розчарування, люди почали розходитися хто куди, і невдовзі не залишилося жодного рудого, крім мене і службовця Спілки.

- Мене звуть містер Дункан Росс, - відрекомендувався він, - і я теж одержую пенсію з фонду, що його залишив наш великодушний благодій ник. Ви одружені, містере Вілсонс? У вас є родина?

Я відповів, що ні, і помітив, як при цьому спохмурніло його обличчя. - Гм… Це неабияка перешкода! Жаль, що ви неодружені. Фонд створено не лише для підтримки рудих, але й для того, щоб сприяти зростанню їх кількості. Як прикро, що ви холостяк!

Мушу сказати, містере Холмсе, що при цих словах я засмутився, бо подумав, що мене не візьмуть. Але містер Росс, поміркувавши кілька хвилин, заявив, що все владнає.

- Заради когось іншого ми не стали б відступати від правил, але людині з таким волоссям можна піти назустріч. Коли ви зможете стати до виконання ваших обов'язків?

- Точно, не знаю, адже в мене своє діло… - завагався я.