Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 60

Міхай обійняв Ельвіру.

– У мене найкраща у світі дружинонька! – гордо усміхнувся він і поцілував Ельвіру.

Жінка все ще стояла ні в сих ні в тих. Вона не знала, радіти чи сумувати.

– Ви обоє такі прикольні, коли під гіпнозом! – зізнався Лудо.

Усі захихотіли. Хихотіння перейшло у сміх, а сміх – у дикий регіт. Нарешті до веселощів приєдналася й Ельвіра. «Ну і нехай весь Біндбурґ знає, що Міхай – вампір, а наші діти – напіввампіри. Головне, Франц живий і здоровий і ми всі разом!» – розмірковувала вона.

Посеред свята в саду з’явився зомбі. Гер ван Комбаст був сьогодні надзвичайно тихий і блідий, немов справжній вампір. Мовчки взявши у Міхая з рук келих із кривавим коктейлем, сусід гепнувся на садову гойдалку і впав у транс. Міхай з подивом спостерігав за поведінкою сусіда, але врешті-решт, так нічого і не зрозумівши, просто знизав плечима і вирішив не дошкуляти Діркові розпитами.

Вечірка була в самому розпалі.

Лудо накрутив старий патефон, і сад сповнився музикою. Сестри підхопилися зі стільців і пустилися разом із друзями в танок. Міхай і Ельвіра, обійнявшись, спостерігали, як розважаються їхні дочки з друзями. А потім Міхай глянув Ельвірі в очі і, подавши руку, запросив до танцю.

Родина Цепешів і їхні друзі танцювали цілісіньку ніч. Вони стрибали на всі лади і навіть водили танок. Жодному сусідові не спало на думку викликати поліцію, щоб вгамувати нічне гуляння. А той, чий голос був до болю знайомий поліцейським, сидів, занурений у власні думки, на садовій гойдалці на подвір’ї будинку Цепешів і потягував через соломинку кривавий коктейль. А потім різко підвівся і пішов у танок разом з усіма. Дивний все-таки напій, цей кривавий коктейль!

Декілька десятків підгузків потому

З часом гер ван Комбаст оговтався від шоку. Одного чудового дня Урсула народила на світ чарівну дівчинку, і Дірк з радістю сприйняв свою нову роль. З полюванням на вампірів було покінчено – тепер він сам став татом маленької вампірки. Справжній чоловік повинен проявляти гнучкість. Наприклад, щодня навідуватися до м’ясної крамниці і купувати соковиті шматки м’яса для своїх принцес.

От і сьогодні він, штовхаючи перед собою дитячий візочок, увійшов до крамниці. Перед прилавком стояла черга. Серед покупців був і гер Цепеш з Францом у візочку.

– Кров’яна ковбаса, фарш з кров’ю, – м’ясник простягнув гер ван Комбасту величезний пакунок. – Смачного, гер ван Комбасте! Переказуйте вітання вашій дружині!

– Дякую, неодмінно, – ввічливо відповів гер ван Комбаст.

– І трохи ковбаски для малечі? – запитав м’ясник.

– Авжеж, – кивнув Дірк ван Комбаст.

М’ясник простягнув йому шматочок кров’янки. Гер ван Комбаст обережно підніс його до візочка, звідки вже лунало голодне бурчання і шипіння. Дірк злякано відсмикнув руку.

– Ні-ні, тата – не треба, тільки ковбасу, – суворо сказав він.

Міхай з розумінням кивнув. З візочка почулося плямкання.

– Гарний апетит у вашої малої! – підморгнув сусідові Міхай.

– Так-так, вона у нас дуже добре їсть, – ніяково усміхнувся Дірк.