Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 59

– Заінтригувала, – промовив їй Дірк ван Комбаст.

Урсула набрала повні груди повітря.

У день, коли неймовірні трансільванські пригоди добігли кінця, відважному мисливцеві за вампірами судилося дізнатися, що весь цей час він кохав вампірку і скоро стане батьком маленького вампіренятка, точніше, напіввампіренятка. Кров крижаніла в жилах у Дірка ван Комбаста, але його серце так само палало коханням до Урсули і їхнього малюка. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. І нехай вона буде хоч сто разів вампіркою, він ніколи її не розлюбить. Важкувато буде, звичайно, пояснити це мамі. Напевно, вона, зрештою, і справді збожеволіє. І він – також!

Вечірка на Ліндевег, 23

Якоб, Гелена і Лудо попрацювали, підсмаживши на грилі ковбаски і прикрасивши садок.

– Як гарно! – сплеснула руками Ельвіра, побачивши гірлянди і паперові ліхтарики.

– Щось я зголоднів! – додав Міхай. Йому тут же вручили келих із кривавим коктейлем. Напої в келихах у Сільванії і Даки теж були червоного кольору. Ельвірі налили шампанського.

За парканом почулося чиєсь кряхтіння. Це була фрау Беніш, яка, авжеж, зовсім випадково опинилася біля будинку Цепешів, щоб зробити декілька вправ на розтяжку.

– Schlotz zoppo, – мало не вдавилася своїм коктейлем Сільванія, – що вона тут забула?

– Доброго дня! – привітно помахала комусь фрау Беніш. – Класна вечірка! Вампіри знаються на веселощах.

Цепеші прикипіли до місця, не знаючи, що сказати. Першим отямився Міхай.

– Слушні слова, – відкашлявшись, сказав він.

Фрау Беніш, усміхаючись, відхилила хвіртку і увійшла у двір.

– Класний ви вчора фокус продемонстрували на ринковій площі. Скажіть, як у вас це вийшло? Це ж просто неймовірно!

– Е-е-е… – розгубився Міхай.

Він ніяк не міг второпати, чому ця дивна жінка говорить про ринкову площу і до чого тут вампіри.

– Яке ж це, напевно, казкове відчуття – ось так ширяти над містом! – продовжувала фрау Беніш, мрійливо дивлячись у небо. – Може, навчите і мене цього фокусу? Його ж можна навчитися, правда?

Міхай роззявив рота від здивування. Нічого не розуміла й Ельвіра.

– Ну що ж, мені час. Гарного вам свята! До побачення!

Фрау Беніш помахала Цепешам, Лудо, Гелені і Якобу рукою і продовжила свою пробіжку.

– Що це було? – здивувалася Ельвіра.

– Ви з гер Цепешем вчора влаштувати невеличку виставу на ринковій площі і розповіли всьому Біндбурґу, що гер Цепеш – вампір, – усміхнулася Гелена.

– ЩО я розповіла?! – з жахом вигукнула Ельвіра.

– Що ваш чоловік – вамп-і-ір! – передражнив її Лудо.

– А гер Цепеш літав над площею, і йому всі аплодували, – додав Якоб.

Дака спантеличено подивилася на Ельвіру. Невже мама порушила власні суворі правила?

Але Ельвіра і сама була шокована.

– О Боже! – прошепотіла вона, затуливши долонею рота.

– Ну, людям, взагалі-то, сподобалося, – намагалася заспокоїти її Гелена.

– Це ж треба, іноді мрії здійснюються, – підморгнула сестрі Сільванія.

Дака замислилася. Виходить, батьки вчора повідомили всій околиці, що вони – родина вампірів. Отже, більше немає потреби ховатися.

– Boibine! Datiboi! Більше ніяких таємниць! Дякую, мамо! – радісно вигукнула Дака.