Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 57

Дірк ван Комбаст сновигав по Чорному замку і фотографував усе поспіль для Урсули. Як і Уріо, він зараз тільки й міг думати, що про кохану і малюка, якого невдовзі колихатиме на руках. Дака і Мурдо полетіли подалі від замку. Сидячи на скелі, вони милувалися похмурими трансільванськими пейзажами. Обидва сумували через скоре розставання.

– Я сумуватиму за цими місцями, – сказала Дака.

– Так відвідуй мене частіше, – запропонував Мурдо.

Дака подивилася Мурдо в очі. Маленькі кажанчики у неї в животі пустилися в танок.

– Неодмінно, – відповіла вона.

Мурдо пригорнув Даку до себе. Напіввампірка постаралася вдихнути якомога більше його запаху. «Прилечу додому – буду цілими днями слухати альбоми «Криптон Крекс»», – твердо вирішила вона.

Мурдо нахилився до Карла-Хайнца.

– А ти, приятелю, передай від мене вітання Карлотті.

– Обов’язково, – підморгнув Карл-Хайнц. – Б’юсь об заклад, що ти і сам незабаром з’явишся на Ліндевег!

Але Мурдо не знав мови Карла-Хайнца, а тому нічого не дізнався про заклад. Усміхнувшись Даці, співак зробив їй поцілунок рукою і злетів високо в небо.

Дака подивилася йому вслід і, гірко зітхнувши, вирушила в замок за своїми супутниками. Час повертатися додому!

Повернення додому

У дворі будинку № 23 по вулиці Ліндевег, що на околиці Біндбурґа, готувалися до великої вечірки. Посеред подвір’я стояли понакривані столи. Скрізь були розвішані гірлянди і паперові барвисті ліхтарики.

Усі були щасливі, що подорож до Трансільванії закінчилася саме так.

Дака, Сільванія і Франц без пригод подолали відстань від Трансільванії до Біндбурґа і м’яко приземлились на подвір’ї власного будинку. Виснажені няньки тут же передали дівчатам їхніх невгамовних батьків і нарешті змогли відпочити.

Сестри-близнючки з цікавістю спостерігали, як тато і мама сидять на килимку в кімнаті Франца і граються солдатиками.

– Слухай, а нехай вони ще трошки побудуть такими! – запропонувала Дака.

Сільванія зітхнула.

– Спокуслива пропозиція. Тільки, знаєш, мені якось більше до душі наші колишні батьки з їхніми повсякчасними суперечками і сварками.

– Мені теж, – усміхнулася Дака.

Сільванія дістала з сумки маленький слоїчок.

– І що з цим робити? Посипати їм на голови? Ти впевнена? – нерішуче запитала вона.

– Так пояснила Антаназія… – кивнула Дака.

Антаназія передала для батьків спеціальний антигіпнотичний порошок. Річ у тім, що в Чорному замку була таємна комірчина, де зберігалося всіляке цілюще зілля і порошки. Туди і навідався Уріо, щоб взяти трохи порошку для Цепешів-старших.

Заразом йому вдалося з’ясувати, що засобів проти дії Корони Забуття не існує, але, коли він повідомив про це Бодо, той аж ніяк не засмутився.

Сільванія подивилася на сріблястий порошок.

– Гаразд, що з ними може трапитися? Не перетворяться ж вони на жаб!

– До речі, було б прикольно, – підморгнула сестрі Дака.

Сільванія відкоркувала слоїчок і посипала батьків порошком. Сріблястий пилок впав на голови Міхая та Ельвіри. На мить у вітальні запанувала тиша. Дака і Сільванія дещо занепокоєно поглядали на батьків. Але тут тиші настав кінець.