Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 42

Уріо підбіг до неї і обережно підняв віко. Усередині сиділи двоє: русявий чоловік у кумедному вбранні і ще одна дівчина з родини Цепешів.

– Оце сюрприз! Нас навідала Дакина сестриця разом зі своїм… – Уріо замислився. – Слугою?

Мисливцю за вампірами забракло повітря від обурення.

– Ще ніхто не називав мене слугою!

Образу гер ван Комбаста можна було зрозуміти: крім того, що він рятував світ від вампірів, він був ще й вельми успішним представником фармацевтичної компанії.

Схопивши Дірка і Сільванію, Уріо вельми нечемно витягнув їх зі скрині.

– Агов, легше! – зойкнула Сільванія.

Дірку таке панібратське ставлення – та ще й з боку вампіра! – теж не прийшлося до смаку.

– Відпустіть мене негайно! – вигукнув він – Не маєте права! Це незаконне позбавлення волі! Я скаржитимуся Федеральному урядові Трансільванії з питань порушення прав людини! Я цього так не залишу!

Обурення мисливця за вампірами вельми потішило Уріо.

– Коли мій брат стане володарем Трансільванії, ви дуже сильно пошкодуєте, що так поводились із його сестрою, – змінила тактику Сільванія. – Він вам все пригадає!

– Мрій більше, дитинко, – посміхнувся Уріо.

Він так близько нахилився до Сільванії, що та відчула запах гнилі з його рота.

– Тільки-но Антаназія надягне твоєму братові на голову корону, він начисто забуде, хто ти така. Він забуде всю вашу сімейку і ніколи більше вас не згадає. На те вона і Корона Забуття!

Сільванія і мисливець за вампірами з жахом подивилися одне на одного.

Уріо цинічно розсміявся.

– Так-так, а ви як думали? Одягнувши Корону Забуття, трансільванські правителі раз і назавжди забували минуле. Так було з усіма, в усі віки. Так було і з Антаназією.

Тим часом вони опинилися в коридорі, у кінці якого розташовувалося слухове вікно. Відчинивши його, Уріо зневажливим стусаном викинув туди Сільванію і Дірка ван Комбаста:

– Щасливого польоту! Bon fugli!

Ще зовсім недавно доля позбавила Сільванію і мисливця за вампірами можливості подивитися на Трансільванію з висоти пташиного польоту. Тепер їм випала чудова нагода надолужити згаяне – щоправда, без літака.

– А-а-а-а! – хором закричали вони, стрімко падаючи вниз уздовж прямовисної скелі.

Точніше, падав тільки мисливець за вампірами Дірк ван Комбаст.

А ось напіввампірка Сільванія незабаром, навпаки, злетіла, міцно схопивши за руку гер ван Комбаста. Той вдячно подивився на свою рятівницю, але раптом його пройняв жах. Сільванія вміє літати! А це означає, що вона нічим не краща за всіх цих трансільванських чудовиськ.

Сільванія Цепеш – вампірка!

– Відпусти мене! – заверещав не своїм голосом Дірк ван Комбаст, намагаючись вирватися з рук Сільванії.

– Ви справді цього хочете? – Сільванія начебто ненароком подивилася вниз.

– Ні, не хочу! – змушений був погодитися Дірк ван Комбаст.

Але, тільки-но вони приземлилися, він з силою відштовхнув руку Сільванії і понісся невідь куди з такою швидкістю, ніби за ним гналася ціла зграя вампірів.