Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 40
Надя Фендріх
– Як ви сказали? Серце вселенських темних сил, еге ж?
Гірка правда
Нарешті Сільванія і Дірк ван Комбаст знайшли дитячу. Вони вирішили, що Дірк залишиться на варті і в разі чого попередить про небезпеку, а Сільванія зайде до кімнати. Сказано – зроблено.
Сільванія непомітно прослизнула всередину і, на превелику радість, побачила улюбленого братика, який тихо й мирно сопів у колисці. Як же вона скучила за ним!
Як же їй хотілося взяти малюка на руки і довго-довго пригортати й цілувати! Але якщо вона почне заціловувати Франца, він неодмінно прокинеться і голосно заплаче, а це приверне увагу вампірів. Ні, цього робити ніяк не можна. А ось Даку розбудити не завадить. Сільванія підійшла до сестри і почала її торсати.
– Дако! Прокинься! Прокинься, Дако! – шепотіла вона.
Дака розплющила очі.
– Сільваніє… – пробурмотіла вона в напівдрімоті.
– Та тихо ти! Ми прийшли по тебе і Франца! Вставай швидше, не можна зволікати!
– Ух ти! – посміхнулася Дака.
– Та поквапся ж ти! Rapedadi! Не можна гаяти ані хвилини! – Сільванія спробувала відгорнути з Даки ковдру, але та міцно вчепилася в неї.
– До чого такий поспіх? – сонно поцікавилась вона.
Сільванія знову схопила ковдру.
– Що це з тобою, Дако?! Ну ж бо, ворушись!
У дверях з’явився Дірк ван Комбаст. Почувши, що сестри зчинили сварку, він ненадовго покинув чати.
– Чи не бажатимуть любі панянки відкласти свою суперечку? Сюди будь-якої миті можуть прийти вампіри, і тоді нам всім буде непереливки…
Дака здивовано подивилася на гер ван Комбаста.
– А він тут що робить? – запитала вона сестру.
– Допомагає нам, – серйозно відповіла Сільванія. – Він на нашому боці і готовий битися проти Антаназії.
– Але взагалі-то Антаназія… – почала Дака, непевним жестом провівши по своєму жорсткому, розкуйовдженому волоссю.
– Антаназія – що? – роздратовано спитала Сільванія. Сестра таки позбавляла її терпцю.
– Гм, я розумію, що це прозвучить дивно, але взагалі-то Антаназія просто boibine! – знизала плечима Дака.
– Що? – не повірила своїм вухам Сільванія.
– Антаназія – зовсім не страшна, а навпаки, дуже мила вампірка.
– Ти що, збожеволіла? – аж на місці заклякла Сільванія. Вона так розгнівалась на сестру, що, забувши про обережність, перейшла з приглушеного шепоту на гучний крик. Її сестра зовсім з глузду з’їхала? Чим напоїла її ця відьма? – Ти забула, що Антаназія викрала нашого брата, щоб зробити його наступником на престолі!
– Саме так, – наполягала Дака. – Він буде правити Трансільванією. А це означає, що він зможе робити все, що захоче, і жити, як йому заманеться.
– У тебе, схоже, мізки мохом поросли! Невже ти повірила у всю цю дурню? Франц – її бранець!
А тепер вже настала черга Даки нетямитися зі злості.
– Це в Німеччині він бранець. Як, до речі, і я. Тільки тут він і зможе відчувати себе вільним! І я, між іншим, теж!
– Ти що, свіжої крові перепила?! Це ж чистої води gumox! Антаназія морочить тобі голову, вона говорить тільки те, що ти хочеш чути! – Сільванія підійшла ближче. – А як же наші тато і мама? Ти про них подумала?
Дака зніяковіло опустила очі.