Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 44
Надя Фендріх
– Я не хочу бути татом, я хочу бути мамою, – насупився Міхай.
«Дзінь-дзілінь!» – надривався дзвінок.
Потрібно було терміново втішити Міхая, а то і справді образиться…
– Потім поміняєтеся, – пообіцяла йому Гелена, – а поки нехай буде так: ти – тато, ти – мама. Запам’ятали?
Міхай ображено закопилив губи. Ельвіра показала йому язика.
Незабаром вони, як слухняні діти, сиділи на канапі і поводилися так, як всі тата і мами: трималися за ручки і уважно слухали все, що говорить фрау Беніш. Поруч із ними сиділи Гелена і Якоб. Потім Якоб пересів на підлогу. У кріслі навпроти канапи сиділа фрау Беніш. З полум’яних промов вчительки фізкультури було ясно одне: вона обурена до глибини душі. Ельвірі і Міхаю стало навіть трохи шкода її.
– Я взагалі не второпаю, звідки у Сільванії взялася зброя. Я просто проводила урок фізкультури з їхнім класом, і тут – на тобі! – відчула, що горить нижче спини… Ви собі не уявляєте, ЯК це боляче!
На очах у фрау Беніш виступили сльози, і вона розплакалася.
Ельвіра встала з канапи, підійшла до вчительки і поклала їй на плече руку. Міхай простягнув фрау Беніш носовичок.
– Ви собі не уявляєте, як непросто сьогодні бути вчителькою, – схлипувала фрау Беніш.
– Ух, якби я працював у школі, я б цим маленьким негідникам не дав собі у кашу наплювати! – Міхаю, вочевидь, сподобалося бути татом.
– Саме так! – підтакнула йому Ельвіра, миттєво вжившись у роль мами. – Такого не можна попускати! Ми замкнемо цих бешкетниць у підвалі. Нехай поживуть там кілька тижнів на капустяному супі і ромашковому чаї!
– Та ні! Не на два тижні! А на цілих три тижні! – гарячкував Міхай.
– А то й на все життя! – засміялася Ельвіра.
Міхай був у захваті від її ідеї.
Фрау Беніш витерла сльози і здивовано подивилася на Цепешів.
– Це вже занадто. Вони ж все-таки ще діти.
– Так, але дуже-дуже-дуже злі діти!
Тут Міхай підійшов до вчительки ближче і почав її обнюхувати.
– Ви виключно приємно пахнете! – підморгнув він фрау Беніш.
– Дякую, – зніяковіла жінка, – це нові парфуми. Рада, що вам вони до смаку.
Але Міхай не відходив від вчительки, і, коли його ніс опинився біля її шиї, в справу вирішила втрутитися Гелена.
– Пригощайтеся, фрау Беніш, – простягнула вона вчительці тарілку з пирогом. – Ми його самі пекли.
Фрау Беніш з жалем похитала головою.
– Дякую, Гелено, я б із задоволенням, але ти ж знаєш, що борошняні вироби містять занадто багато вуглеводів.
– А я не відмовлюся! – схопив тарілку Міхай.
– І я теж, і я! – весело вигукнула Ельвіра і похапцем запхала до рота великий шматок пирога.
На очах у ошелешеної вчительки Цепеші миттєво розправилися з пирогом. Фрау Беніш подивилася на годинник.
– Зовсім забула! Мені ж іще, е-е-е, до лікаря треба… На перев’язку… Не проводжайте…
Вона кулею вилетіла з вітальні. Ельвіра і Міхай радісно помахали їй услід. Вони б із задоволенням попрощалися з учителькою, як всі ввічливі батьки, але їхні роти було щільно набиті пирогом.
Заборонена кімната
Дака тинялася з кутка в куток. На душі у неї було тривожно. Що зараз із Сільванією і гер ван Комбастом? Нікому з простих смертних Дака не побажала б опинитися серед вампірів. Навіть для напіввампіра тут може бути небезпечно!