Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 39

– Тоді ти! Ти мені відчинеш браму! – зосередив свою увагу Дірк на другому вартовому, перевіряючи, чи виявиться той більш поступливим.

– Я? Та ніколи! Nici, doi viati! – заявив Ізель, щоправда, голос його звучав не так упевнено, як у Бодо.

Дірк здивовано подивився на варту. Жоден м’яз на його обличчі не сіпнувся.

– Ну що ж, тоді не залишається іншого вибору, – спокійно сказав він. З цими словами мисливець за вампірами натиснув на кнопку часникостріла… Але нічого не сталося. Не втративши надії, Дірк натиснув на кнопку ще раз і… Знову нічого! Тут вже гер ван Комбаст занервував і почав безладно натискати на всі кнопки відразу.

Бодо, посміхаючись, спостерігав за Дірком крізь віконце. Вдосталь надивившись, він обережно відчинив стулку воріт.

– БАХ! – весело сказав він і одним рухом вихопив у Дірка зброю. – Так це і є твій часникостріл? Сміх та й годі!

– Ой не можу, ой тримайте мене, бо впаду, – захихотів Ізель. – Ну насмішив! Часникостріл! Так це скоріше сміттєстріл або дурностріл!

– А зараз з’ясуємо, що це за туристи, – тицьнувши часникостріл Ізелю в руки, Бодо підійшов до Сільванії і Дірка ван Комбаста.

Ізель неабияк зацікавився чудернацькою зброєю і почав крутити-вертіти часникостріл, натискаючи на всі кнопки поспіль. Історія замовчує, на яку кнопку натиснув Ізель, але цього разу часникостріл увімкнувся, відразу ж випустивши в обличчя Бодо хмарку часникового диму. Закотивши очі, здоровань звалився ниць.

Ізеля заціпило з жаху. Силкуючись ворушити мізками і ніяк не розуміючи, що ж йому робити, він переводив розгублений і зляканий погляд з напарника на незнайомців і назад. Нарешті він просто жбурнув часникостріл на землю і стрімголов кинувся геть.

Сільванія і гер ван Комбаст перезирнулися. Такого вони й не сподівалися. Напіввампірка копнула ногою Бодо.

– Він непритомний, – заявила вона.

Дірк ван Комбаст простягнув їй свій мобільний.

– Треба зберегти цей момент на пам’ять!

Посміхаючись на весь рот, він поставив ногу на черево Бодо і взяв у праву руку часникостріл – геть викапаний Термінатор!

Сільванія насупила брови.

– Ну чого ти! – занервував Дірк ван Комбаст. – Це для Урсули!

Зітхнувши, Сільванія сфотографувала сусіда і за сумісництвом – супермисливця за вампірами.

Крадькома подорожні увійшли в Чорний замок. Дірк трохи обігнав Сільванію, тримаючи часникостріл напоготові, дулом вперед. Перед кожним поворотом він робив чудернацький стрибок і, не виявивши загрози, подавав Сільванії якісь химерні знаки головою, виробляючи тільки йому одному зрозумілі гримаси.

Сільванія обережно відчинила двері.

– Де це ми? – тихо запитала вона.

– Це, мабуть, Тронний зал, – промовив Дірк ван Комбаст. – Ми в самому серці вселенських темних сил.

Він пройшовся залом, спрямовуючи часникостріл то ліворуч, то праворуч.

Сільванія йшла за ним. Намацавши на стіні вимикач, вона увімкнула світло. Перед Дірком і Сільванією стояв… звичайний унітаз. Цілком можливо, що він не одне століття служив царським особам – тільки троном від цього однаково не став.

Дірк ван Комбаст розчаровано опустив дуло часникостріла. Сільванія усміхнулася.