Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 31

Чому так загадково посміхається їй бородатий тип навпроти? Може, він щось підозрює? Стоп! А чи не занадто гостре у нього ікло? Сільванія стривожено озирнулася: а що як автобус напхано вампірами? Але тут вона згадала, що зі сходом сонця вампіри лягають спати, а не роз’їжджають в автобусах, і трохи заспокоїлася.

Тим часом попутник вирішив поснідати і дістав із сумки слоїк з якоюсь зовсім не апетитною юшкою. Сільванія гидливо відвернулася.

Вигляд попутника з іклом дещо налякав гер ван Комбаста.

– Ти тільки поглянь на того типа, – прошепотів Дірк Сільванії, кивнувши головою в бік бороданя. – Як вважаєш, може, він вампір? Не подобається мені його ікло…

На лобі у Дірка виступили краплини поту.

Але не встигла Сільванія відповісти, як старий широко посміхнувся. З’ясувалося, що, крім підозрілого ікла, ніяких інших зубів у роті чоловіка не було. І виходило, що попутник – не вампір, а просто дивак, який вирішив зранку підживитися якимсь їством.

Дірк ван Комбаст з полегшенням зітхнув. Але тільки-но він заспокоївся, як той самий старий тицьнув йому під ніс слоїк зі своїм сніданком.

– Пригощайтеш! – прошамкав старий, широко посміхаючись беззубим ротом.

Побачивши, як пересмикнуло Дірка, Сільванія мало не розреготалася. Та Дірк швидше помре, ніж їстиме политу соусом бурду!

– Oh no, gracias, – вичурно відмовився від частування Дірк. Він був гордий тим, як елегантно йому вдалося викрутитися з незручної ситуації. А все чому? Та тому що він поліглот і завжди порозуміється з місцевими, де б не опинився. Навіть за два кроки від трансільванського кордону. Але попутник чомусь не бажав відчепитися.

– Дуже смашно! – наполягав він, розмахуючи слоїком у Дірка перед носом.

Дірк, зітхнувши, відкинувся на спинку сидіння.

– Дякую вам, – він вирішив змінити тактику, – але, бачте, я абсолютно не переношу лактози. І глютен мені теж заборонено. Крім того, у мене алергія на артишоки, суницю, червоний перець, яєчний жовток, сухофрукти, огірки, бобові, помідори, варену печінку, пастернак і кльоцки. А кунжут та горіхи і взагалі можуть спричинити анафілактичний шок.

Старий здивовано знизав плечима і продовжив снідати. Дірк ван Комбаст залишився вдоволений своєю тактикою: і честь свою відстояв, і себе не дав ошукати. Точніше, загодувати.

Що не кажи, а з усіх видів зброї мова – найефективніша. Він підморгнув Сільванії, а та ледве стримувала сміх, уявляючи собі, як докладно описуватиме дорожні пригоди з гер ван Комбастом Даці, татові й мамі. Хоч би тато і мама знову стали нормальними дорослими – якщо, звісно, можна вважати нормальними художницю, яка живе з дизайну кришок для унітазів, та вампіра, котрий відмовився від вічного життя…

До речі цікаво, як там зараз удома?..

Великі діти та їхні няньки

А вдома все ходором ходило. Якоб і Гелена намагались заснути. Лудо мужньо відбував нічне чергування. Після півночі Ельвіра і Міхай вирішили влаштувати караоке-батл.