Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 24

– Гаразд, – зітхнула Сільванія. – Нехай їде.

Щаслива усмішка осяяла обличчя Урсули.

– Тільки ти все ж за ним наглядай, хтозна, що може статися, – прошепотіла вона.

– Авжеж, я наглядатиму за нею, – у дверях стояв готовий до звитяги Дірк ван Комбаст в улюбленій камуфляжній уніформі, з напханим наплічником, з якого стирчав найгеніальніший винахід – часникостріл. Дірк цілком покладався на цю зброю і дуже нею пишався. Звідки ж йому було знати, що найголовніша його зброя – не часникостріл, а верескливе «Кі!»?

Мисливець за вампірами мав твердий намір з головою пірнути в нову спецоперацію.

– Нам час, – по-військовому чітко наказав він Сільванії. – Не можна гаяти ні хвилини!

Повна бойова готовність

Незабаром вони вже були в аеропорту.

Тільки-но вирішили, що разом із Сільванією в лігво трансільванських вампірів вирушить гер ван Комбаст, Урсула забронювала два авіаквитки на прямий рейс.

Сільванія була рада, що їй не доведеться летіти самотужки. Усе складалося поки що вдало. Літаки з Біндбурґа до Трансільванії літали лише раз на тиждень – і черговий рейс був саме сьогодні. Та й вільних місць у цьому літаку виявилося вдосталь.

Сільванія з нетерпінням чекала посадки на рейс. Вона вже давно пройшла митний контроль. Прикордонники не знайшли під час огляду її речей нічого підозрілого, хіба що мішечок з рідною землею.

Річ у тім, що рідна земля – джерело життєвої енергії вампірів. Їм вона так само необхідна, як людям – вітаміни і корисні мікроелементи. Куди б вампір не йшов, він завжди брав із собою трохи рідної землі.

Щоправда, Сільванія летіла до себе на батьківщину. Там всюди рідна земля. Але раптом Дірк ван Комбаст здогадається, що вона напіввампір, і, забувши про справжню мету їхньої подорожі, наставить на неї дуло свого часникостріла?

Тим часом прикордонники попросили гер ван Комбаста відкрити рюкзак. Сільванію охопило погане передчуття.

– Я – мисливець за вампірами, а це мої робочі інструменти, – з гідністю заявив Дірк, виймаючи всю свою амуніцію з рюкзака.

– Провезення зброї заборонено, – похмуро повідомив співробітник служби безпеки аеропорту.

У Сільванії завмерло серце. Потрібно було негайно рятувати ситуацію.

– Так це ж просто іграшки! – вигукнула вона і, схопивши водяний пістолет зі святою водою, стрельнула Дірку в обличчя.

– І зовсім це не іграшки! – обурився Дірк. – Це високотехнологічна зброя! За кожною з цих штуковин стоять роки наукових досліджень і розробок.

У душі Дірк радів. Ось вона – його хвилина слави: він стоїть посеред аеропорту і демонструє співробітникам тутешньої служби безпеки весь свій арсенал зброї проти вампірів. Вже хто-хто, а військові знаються на зброї. Але найголовніший козир Дірк приберіг на десерт.

– Часникостріл, версія 2.0! – урочисто оголосив він. – Вихлопна система – з мотоцикла z100 Laser.