Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 16

Урсула похитала головою. Нудота підступила до горла.

– Пусте, Дірку, я ж просто вагітна.

– Але ти вагітна вже чотирнадцять місяців, і тебе досі нудить! Це ж ненормально! – наполягав на своєму Дірк.

Урсула обернулася і подивилася йому в очі. Час нарешті зізнатися Дірку в усьому. Так, вона вампір, ну то й що? Це ж пусте! Кохання і неможливе уможливлює!

– Так буває, – хрипко промовила Урсула. – Просто я… у мене особлива вагітність.

Урсула глибоко зітхнула.

– Знаєш, коханий, я… Я не така, як усі…

Тут Урсула затнулася. Хіба може вона розповісти Дірку всю правду про себе, коли він дивиться на неї з такою ніжністю і турботою? І до того ж… її знову знудило.

– О, кохана! – злякано вигукнув Дірк. Він спробував обійняти Урсулу, але та ухилилась. Засмучений гер ван Комбаст позадкував – і перечепився.

– А-а-а! – закричав Дірк ван Комбаст, безпорадно розмахуючи руками. Падаючи, він схопився за штору і плюхнувся разом із нею у ванну, ненароком зачепивши в цей час кран. З крана ринув потік холодної води, обдавши Дірка ван Комбаста з ніг до голови.

– О-о-ой! – заволав бідолаха.

Урсула закрутила кран.

– Ти не забився? – занепокоїлася вона.

Дірк скочив на ноги і щосили затрусив головою.

– Не хвилюйся, люба, у мене все під контролем! – мужньо збрехав він.

Урсула полегшено зітхнула й усміхнулася. У двері подзвонили.

– Я відчиню! – поспішив Дірк.

Він провів рукою по наскрізь мокрій сорочці і, гордо здійнявши голову, підійшов до вхідних дверей.

Подивившись у вічко, Дірк оцінив рівень небезпеки – нульовий. За дверима стояла Дака Цепеш – дівчинка з сусіднього будинку.

Дірк ван Комбаст не відразу порозумівся із сімейкою Цепешів. Спершу вони здавалися йому вкрай підозрілими суб’єктами. А вже після того як Дірк став знаходити дохлих щурів зі слідами гострих іклів і бачити величезні чорні тіні, що кружляли вночі над будинком Цепешів, він твердо вирішив: його сусіди – вампіри.

На користь цієї гіпотези свідчив і той факт, що Дака і Сільванія Цепеш не терпіли часник і святу воду. Але однієї ночі мало не сталося страшне. Вампіри схопили Даку, Сільванію та їхню найкращу подругу Гелену просто в Біндбурзькому зоопарку, і хто знає, чим би все закінчилося, якби не Дірк ван Комбаст і його геніальний винахід – часникостріл. Відважному мисливцеві за вампірами вдалося назавжди вигнати з Біндбурґа мерзенних кровопивців. Відтоді він вважав Цепешів цілком нормальною родиною.

І все ж Дірк ван Комбаст був переконаний, що сусіди приховують якусь страшну таємницю… А може, річ у тому, що вони занадто вже химерно одягаються і мають вигляд значно блідіший і похмуріший від інших мешканців вулиці Ліндевег? Та ще й цей Міхай Цепеш. Моріжок перед будинком не стриже, машину по суботах не миє – хіба це не викликає підозри?

Гер ван Комбаст відчинив двері. Побачивши сусіда, Дака здивовано зморщила чоло: «Та цьому ван Комбасту достоту клепки в голові бракує! Хто ж одягнений ходить у душ?» Але Дака не мала часу вдаватися до роздумів.

– Урсула вдома? Мені край треба з нею поговорити! – схвильовано вигукнула дівчинка.