Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 12

– ЩО ТИ ВЕРЗЕШ? – від обурення Сільванія впустила журнал на підлогу.  – Ти не можеш так поводитися!

Дака стала  – руки в боки.

– Я робитиму те, що хочу я, а не те, що вимагають від мене інші, – заявила вона.

***

До роботи залишалося небагато часу. Міхай Цепеш уже приготувався провести його за келишком «Кривавої Мері», коли у вітальню впурхнула його найдорожча дружина. Ні, звичайно, літати вона не вміла  – вона ж не вампір! – але зараз вона, здавалося, ширяла за декілька сантиметрів над землею. Поведінка дружини занепокоїла Міхая.

– Діти, Міхаю, я вдома! – прощебетала Ельвіра.

Вампір подивився на дружину. В її очах грали бісики, щоки зашарілися, а волосся розкуйовдилось.

Здавалося, все як завжди, проте сьогодні іскорки в очах Ельвіри були ще більш веселі, рум’янець на щоках  – ще більш яскравий, а волосся  – ще більш розкуйовджене, ніж зазвичай. Дивна річ: яким би не був у дружини настрій, його причиною завжди був Міхай. Але після обіду Ельвіра знову пішла до своєї крамнички, а Міхай то дрімав у себе в труні, то тренував кліщів Фіделя і Кастро. Що ж сталося за той час, поки вони не бачилися? Чому його люба дружина носиться будинком і без угаву про щось радісно щебече?

– О, Міхаю, якби ти знав, який чудовий сьогодні видався день! – провадила далі Ельвіра. –  Ця майстерня просто створена для мене. Я відразу ж уклала договір оренди.

– Вельми радий за тебе, – задумливо промовив Міхай, ковтнувши з келиха.

– Ми трошки обмили наші відносини… ой!.. орендні відносини. Батько Якоба запропонував випити по келишку іскристого вина. Для такої нагоди у нього якраз знайшлася пляшечка. – Ельвіра недбало кинула на стіл сумку. – Ми так добре посиділи! Побалакали про мистецтво, про те, про се. Ой, як же мені цього бракувало!

Міхай ледь не випустив келих з рук. Оце так новини! Його дружина всі ці роки як той вареник у сметані плаває  – і їй ще чогось бракує?

– Він такий милий! Геть не схожий на німця! Еге ж, адже він і не німець, він австралієць! – теревенила Ельвіра, не помічаючи, що чоловік, насупившись, здивовано спостерігає за нею.

– Як усе минуло? – до кухні увійшла Сільванія.

Ельвіра мало не задушила доньку в обіймах.

– Усе було просто чудово, люба. Тато Якоба  – виключно приємна людина. У нього чудове почуття гумору, та й на вигляд він  – дуже навіть нічогенький, як і твій Якоб.

Вона погладила доньку по щоці. Сільванія зачудовано подивилася на Ельвіру.

– Мамо, ти напідпитку!

Ельвіра хихикнула. Міхай зробив ще один ковток.

– Зовсім трошки, – зізналася Ельвіра.

– Якщо чесно, я не вбачаю нічого кумедного в тому, що тебе напоїв цей тип,  – тихо промовив Міхай, карбуючи кожне слово. – Чого він узагалі від тебе хоче? Тобі ж добре відомо, що вино діє на людей так само, як на вампірів кров.

– Годі тобі, татусю! Невже ти вважаєш, що тато Якоба вирішив позалицятися до нашої мами? Gumox, – похитала головою Сільванія.

Міхай, сердито сопучи, знову ковтнув коктейль.

– Любий, inima, ну ти ж несерйозно! Ми просто приємно побалакали, ось і все! – Ельвіра підійшла до Міхая і ніжно цьомнула його в бліду щоку.