Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 11

– «Криптон Крекс»! Найкращий вамп-рок-гурт ever! – згорнувши навхрест руки на грудях, заявила Дака.

– Вамп-рок-гурт? – брови Якоба від здивування поповзли вгору.

– Пусте, забий! Просто «Криптон Крекс», – поквапилася втрутитися Сільванія, змусивши себе невимушено всміхнутися. Варто зауважити, це забрало чимало сил. Понад усе на світі їй зараз хотілося ляснути сестру. Стосунки з Якобом у Сільванії складалися рівно, але вона ніяк не наважувалася звіритися йому у своїй таємниці. Не так уже й просто знайти в Німеччині друзів, а хлопця  – й поготів… Свого часу сестри ледь зважилися зізнатися Лудо та Гелені, що вони не зовсім звичайні дівчата. Тим довелося навіть заприсягтися, що вони дружитимуть із Дакою і Сільванією, хоч би якою страшною не виявилася їхня таємниця.

Утім, Якоба, здавалося, ніщо не збентежило. А ось із Лудо від згадки про «Криптон Крекс» стало коїтися щось недобре: він затремтів, його очі широко розплющилися, а по спині покотився холодний піт. Лудо присів на землю, задумливо чухаючи потилицю.

– З тобою все гаразд? – занепокоїлася Гелена.

– Знову якесь химерне передчуття… якесь зловісне тремтіння, – наморщив чоло Лудо.

– Раз уже ми не потрапимо на живий виступ «Криптон Крекс», то нумо бодай подивимося всі разом запис їхнього концерту! Запасемося чипсами, колою й відірвемося в нас удома, – підморгнула хлопцям Сільванія.

– Дурня якась! – презирливо фиркнула Дака і, ні з ким не попрощавшись, подалася геть.

Сільванія зажурено глянула на друзів.

– Піду і я, зараз не варто її залишати на самоті.

– Як щодо кіно? Усе в силі? – запитав Якоб. – За тобою зайти чи зустрінемося біля кінотеатру?

– Зустрінемося біля кінотеатру. Бувай! – кинула Сільванія і поспішила за сестрою.

– А що з нашим походом? – поцікавився Лудо.

– З понеділка я абсолютно вільний, – сказав Якоб.

– Я теж, – відгукнулася Гелена.

Робити на кладовищі більше було нічого, настав час розходитися по домівках. Дорогою Лудо обережно озирнувся. Тремтіння давно минуло, проте хлопця не полишала думка, чи не віщувало воно чогось лихого… А може, це був усього лише сонячний удар? Не дивно, за такої-то спеки.

Непристойна поведінка

Дорогою назад Дака і Сільванія не промовили ані слова. Повернувшись додому, вони тихо прокралися до своєї кімнати. Сільванія сіла гортати новий випуск модного журналу. А Дака, згорнувши руки на грудях і щось сердито бурмочучи собі під ніс, повисла вниз головою на канаті, натягнутому під самою стелею.

– Досить тобі мурмоситися, все не так уже й погано. Натомість батьки відпустили нас у похід, – знову спробувала втішити сестру Сільванія.

Насправді, їй було дуже шкода Даку. «Криптон Крекс» і Мурдо важили для неї стільки ж, скільки для самої Сільванії захопливий любовний роман або вечір наодинці з Якобом.

– Татка теж можна зрозуміти. Зрештою, ми ще занадто малі, щоб відпускати нас самих на такі концерти, – продовжувала Сільванія.

Дака зістрибнула з каната і, зробивши в повітрі сальто, важко приземлилася поруч із Сільванією.

– Малі… Авжеж! Ніхто мені не указ! Нехай тато забороняє, що хоче, – чхати я хотіла на його заборони! – вигукнула вона спересердя.