Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 14

– Ну ж бо, виходьте, кровопивці! Від мого часникостріла ще ніхто не втік!  – вигукнув він.

Та тут диво-пилосос якось чудернацько гикнув і вимкнувся. Щось явно пішло не так. Дірк струснув шланг пилососа, повертів його в руках, зазирнув у лійку, не зчувшись при цьому, як наступив ногою на одну з кнопок. «ВУМ-М-М!»  – прокинувся пилосос. «БЛУМП! БЛУМП! ГРУМПФ!»  – почулося з лійки. Річ у тім, що нога Дірка обрала замість режиму розпорошення режим очищення  – від чого лійка вмить засмоктала голову мисливця.

– Ти теж чув ці дивні звуки, Польді?

Фрау Газе стривожено озирнулась навсібіч і про всяк випадок узяла Польді на руки. Раптом їй в очі впало небачене видовище: на галявині біля власного будинку борсався Дірк, відчайдушно намагаючись витягнути обличчя з лійки.

– О боже! – жахнулася фрау Газе.

Але Дірк ван Комбаст не почув її. Він взагалі нічого не чув через страшенний гул. Щоки, лоб, ніс і рот пекло від болю. Б’ючись із власною зброєю, він щосили намагався позбутися злощасної лійки. Нарешті мисливець перечепився ногою за пилосос і впав. Дивом йому вдалося намацати кнопку вимикання. Пилосос затих. У нозі щось хруснуло. Зі звуком «ПЛОПП!» лійка виплюнула обличчя Дірка, і повітря прорізав несамовитий крик.

– О-о-о-о-о-о-о-о-о-ой! – кричав від болю Дірк верескливим фальцетом. Цей крик нагадував ридання неналаштованої скрипки. Чи сповнений відчаю крик людини, в шию якої вп’явся своїми гострими іклами вампір. Чи, коли вже так, стогін мисливця на вампірів, чиє обличчя щойно побувало в лійці!

«Ну це вже, знаєте, занадто», – подумав Польді. Спогади про страшну лійку ще не згасли в його пам’яті. Мало того що від цієї диявольської штуковини постраждав він сам  – тепер вона засмоктала ще й голову його ідейного споборника! Верещання Дірка проникло в кожну шерстинку, у кожен куточок собачої душі. Раптово згадався й той біль, що Польді довелося зазнати вдень. Пес скиглив, гавкав, підстрибував на місці, крутився навколо власного хвоста, знову гавкав…

– Польді! Любий! – намагалася вгамувати його фрау Газе.

Але Польді розійшовся не на жарт. Зараз він готовий був розділити з сусідом весь страшний біль.

Концерт у клубі «Бет Чорч»

Поки Дірк ван Комбаст безуспішно намагався подолати сусідів (утім, потім він скаже, що просто проводив учення), Сільванія і Дака летіли в Шаттенвальде. Їхня мандрівка проходила загалом рівно, попри кілька дрібних неприємностей, без яких у Сільванії не обходився жоден політ. Літати вона не надто любила, та й робила це вельми незграбно: то в дерево вріжеться, то за шпиль зачепиться. Але, хай там як, близько півночі сестри приземлилися біля занедбаної церкви і, затамувавши подих, увійшли всередину. Дака до найдрібніших деталей намагалася запам’ятати все побачене, вбираючи в себе нові враження з такою жадобою, з якою вона зазвичай уминала кров’яний гаспачо.