Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 2

Мілію Балакірєву було п’ятнадцять років, коли Ейзріх привів його до Олександра Дмитровича Улибишева — відомого нижньогородського музиканта. В будинку Улибишевих щотижня збиралися шанувальники музики. Тут звучали камерно-інструментальні ансамблі Бетховена, Мендельсона, Шопена, Глінки і навіть «Реквієм» Моцарта. Учасниками домашніх концертів були місцеві музиканти-аматори. Карл Ейзріх брав найактивнішу участь у підготовці домашніх концертів. Взагалі, вся атмосфера оселі Улибишевих була пройнята музикою.

Улибишев колись вже слухав Балакірєва, тоді ще зовсім малого хлопчика. Його привозила сюди мати, відчувши, що її педагогічних можливостей уже не вистачає для розвитку музичних даних сина. Тоді Мілій не викликав особливого захоплення Улибишева. Але тепер Олександр Дмитрович був вражений неабиякою музичпою обдарованістю юного Балакірєва. Чудовий піанізм і глибока природна музикальність Мілія викликали пе лише захоплення, а й бажання допомогти юнакові. Молодий музикант добре розумів роль улибишевських вечорів для його музичного розвитку і брав у них якнайактивнішу участь. Він розучує партії з хором і солістами, акомпанує на фортепіано. А коли Ейзріх переїхав до Симбірська, Балакірєв повністю заміняє його.

Одною разу несподівано для Балакірєва Олександр Дмитрович запросив його стати за диригентський пульт. Треба було провести репетицію Восьмої симфонії Бетховена. Юний музикант не мав ніякого диригентського досвіду, навіть не уявляв, як тримати в руках диригентську паличку. А от знання музики, уміння відчувати й передавати її глибокий смисл вражали навіть вимогливого Улибишева.

У ці роки складається характер Балакірєва — неприязнь до фальшу й неправди, відвертість і щирість у стосунках з людьми. Водночас Мілій був надзвичайно доброзичливим, тонко відчував жарт. Його любили ровесники і поважали старші.

Сімнадцятирічним юнаком Балакірєв закінчив Александрівський інститут. У ті роки молодь дуже захоплювалася природничими й точними науками, і Мілій восени 1853 року їде до Казані й вступав вільним слухачем на математичний факультет університету. Хоч він старанно відвідує лекції й виконує всі завдання, заняття математикою не зацікавлюють його. Після закінчення першого курсу Балакірєв залишає університет і віддається музиці: виступає на музичних вечорах, відвідує концерти приїжджих знаменитих музикантів, дає уроки.

Найулюбленішим композитором Балакірєва був Михайло Іванович Глінка. Незабутнє враження на Мілія справила опера «Іван Сусанін», отже не дивно, що одним із перших його творів стала «Фантазія» на теми цієї опери. Водночас Балакірєв пише романси та камерно-інструментальні ансамблі.

У 1855 році до Росії на гастролі приїхав відомий польський піаніст і педагог Антон Контський. Він дав концерти не лише в столиці, а й у Казані та Нижньому Новгороді. Мілій Олексійович взяв у Коптського кілька уроків, а невдовзі й сам виступив з концертом, який дістав високу оцінку в газеті «Северная пчела». У Балакірєва остаточно визріває думка про переїзд до Петербурга. Друг і покровитель Мілія Улибишев їде разом з ним, взявши на себе дорожні витрати і влаштування його в Петербурзі.