Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 2

Ярослав СВАТКО

Степан Мудрик народився 5 жовтня 1919 р. у селянській сім'ї у селі Криве Радехівського повіту на Львівщині. Його рідне село має давню історію, яка починається ще від воєн Богдана Хмельницького. Два козаки—інваліди, на прізвище Гречки, після битви під Зборовом збудували собі в цьому місці зимівник. За деякий час їхній осідок збільшився, постала невеличка оселя. Пізніше один із синів Гречків був першим священиком у селі і називався вже Гречанський. Він започаткував писану історію цього села, її продовжували інші священики, і вона збереглася до нашого часу.

Село було невелике, всього 190 чисел, з понад тисячею мешканців. Політичної різноманітності в ньому для національного самоусвідомлення малого Степана було більше, ніж досить. Крім українців, згуртованихі довкола читальні «Просвіти», були так звані «кацапи», тобто галицькі москвофіли, які гуртувалися навколо свого «Общества имени Качковского». Крім них було ще сім родин місцевих поляків та кільканадцять колоністів.Іхня домівка звалася «Товажиство школи людовей», крім того вони створили в селі парамілітарну організацію «Стшелєц». За це поляки отримували від держави різні полегші та позики, але мусіли були конфідентами поліції. їхня праця полягала в тому, щоб робити якомога більше кривди українцям, зривати українські імпрези.

«Кацапів» з «Общества Качковского» теж не було багато, але вони так само користувалася підтримкою польської влади. Ці люди називали себе «русскими», а українцям давали назву «мазепинців». Під час виборів вони блокувалися з поляками. Влада допомогла їм купити стару сільську хату, для домівки. У своїх спогадах про дитинство Степан Мудрик згадував, що завдяки наявності «общєства» у їхнє село приїздив із Польщі московський театр Шубіно- ва, який складався з російських еміґрантів — неділімців. Не раз у домівці «общєства» можна було почути російські пісні, як от «Волга, Волга» чи «Ура, ура, пойдьом на враґа, за матушку Росію, за батюшку царя!».

В одній зі своїх книжок, „Під трьома окупантами" Степан Мудрик згадував: "Я знав цілий повіт, до якого було приналежне наше село, але такої комедії з тим «кацапством» не було ніде. Польська влада всіма силами намагалася підтримувати їх, не даючи їм завмерти. Вони тримали спільний фронт проти українців. Вони влаштовували всілякі танцювальні вечори — як не в польській, то в «кацапській» домівці. Коли українці робили заходи в поліції чи в старости (голови повіту) про дозвіл на яку — небудь імпрезу, то їм відповідали: