Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 19

У своїх пізніших спогадах Степан Мудрик не уточняє, в чому полягали його організаційні обов'язки, проте дає зрозуміти, що вже тоді він працював у Службі Безпеки, наводить багато прикладів боротьби з Гестапівською та радянською агентурами, описує методи їх співпраці та боротьби водночас, приклади операцій СБ ОУН. У спогаді „Під трьома окупантами" він подає начерк підпільного життя Київського обласного проводу ОУН та й свого власного:

"Друг Виговський перебував у відомій з історії Лисянці. На той час провід Київської обпасти складався з нього, друга Ворона, друга Сі ченка й мене. Всі жили на фальшиві прізвища. Крім мене, всі були замельдовані на ці прізвища на поліції. Я ж мав різні документи, проте замельдований ніде не був. На ту мить у мене, можна сказати, було все фальшиве: посвідки з різних місць, в яких стояло, що такий у них приписаний, насправді ж ніхто там про мене не чув. У Білій Церкві, крім того, я підробив ще одну посвідку, де значилося, що я — робітник залізничної майстерні (по — німецьки — «бангофмайстерай»), і ще я мав запас чистих бланків для так званих «маршбефелів». Останнє було конечною потребою, бо цивільні не мали тоді майже можливости їздити поїздами. В ці бланки я вписував прізвище, яке відповідало моїм особистим документам, і місто, в яке мені треба було їхати. За допомогою цих маршбефелів я об'їхав усі потрібні мені місця. Для жандарма, який контролював посвідки в поїзді, вистачало тільки показати таку посвідку, щоб він негайно віддавав почесть.

Та хоч жандарми й „віддавали почесть", заглянувши в маршбефель, життя українського підпільника було вкрай небезпечне. В межах територій, окупованих Німеччиною, його статус визначався наказом № 7 для поліції безпеки і СД від 25 листопада 1941 року:

«Айнзацкоманда Ц/5 Поліції безпеки і СД

О.U., 25 листопада 1941

Kdo. Tgb. Nr. 124321/41

Зовнішнім постам: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця Стосується: ОУН (Рух Бандери)

Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у рей- хкомісаріяті (Україна) з метою створити незалежну Україну. Всі функціонери (активісти) руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно страчені як грабіжники. Протоколи допитів належить переслати у айнзацкоманду Ц/5. Цей лист має бути знищений командофюрером негайно після прочитання.»

Документ зберігається між доказовими матеріялами Нюрнберзького процесу (Том XXXIX, стор. 268–269).

Другою обставиною, яка ускладнювала життя підпільника — націоналіста була фактична співпраця ґестапо і агентури НКВД у всіх питаннях, що стосувалися боротьби обох спецслужб з ОУН (незважаючи на відкриту і люту боротьбу між собою на всіх інших фронтах таємної війни). Чекісти підходили до проблеми українського самостійництва дуже прагматично: чим більше оунівців знищить ґестапо, тим менше роботи залишиться їм, коли вони повернуться на завойовані території. Такою установкою користувався не лише відомий радянський диверсант і розвідник Микола Кузнецов, коли на місці вбивства німецьких урядовців залишав „випадково" загублені списки українських громадських і культурних діячів, такий підхід зобов'язував кожного аґента, залишеного НКВД або партійним апаратом (це були різні мережі) для роботи в німецькому тилу.