Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 17

"З підпільником другом Пушкарем, якого дав до моєї диспозиції Чорноморець, рушив я далі на Волинь. У цій околиці наступ совєтських частин був відбитий. Німці посунулися далеко наперед, по лісах блукали лише недобитки совєтських частин — військових або погранич- ників. А вже по селах, по містечках і навіть по містах члени ОУН створювали адміністрацію. Міліція наводила порядки. Сільська людність сприймала це як щось самозрозуміле. Це встановлювалася українська влада.

У Берестечку я довідався, що німецька пробоєва частина пройшла вперед у напрямі Дубна. У селі Верба мали зосередитися провідні члени нашої організації, але, мабуть, там сталося щось недобре, бо три дні тут уже не мали зв 'язку. Місцевому провідникові ОУН я передав інструкцію, яка стосувалася творення адміністрації в цьому містечку, організації міської управи, а сам подався ровером з другом Пушкарем і ще з двома друзями, які походили з Волині, в напрямі Верби.

У сусідньому селі я побачився з своїми друзями. Перший, кого я впізнав, був той самий Богдан, з яким я минулого року переходив кордон. Він мені оповів сумну вістку. Юрко, з яким він ішов, був у сутичці з енкаведистами поранений. Богдан приніс його напівпритомного до однієї хати й просив господаря, щоб той заопікувався пораненим. Але пізніше виявилося, що в міжчасі енкаведисти робили трус. Побачивши в хаті пораненого, вони його добили.

Оскільки Юрко вже не живе, я можу розкрити його псевдонім. Він називався — Юрій Гладун, походив з Берестечка, належав до видатних членів ОУН, які ще за польських часів боролися за Україну. Багато років провів у польських тюрмах. Ми вшанували пам'ять друга хвилиною мовчанки. Життя кликало далі. Я передав другові Богданові інструкцію і повернувся до Берестечка. Богдан подався в напрямі Крем 'янеччини.

У Берестечку я побачився з другом Пораєм, з яким був знайомий ще з краківських курсів. З вибухом війни він опинився в Галичині, і це було щастям: перед самим вибухом він пішов в Україну через Карпати.

Друг Порай мав відповідальне завдання. ОУН наклало на нього обов'язок організувати в Берестечку міську управу. При велелюдних зборах, в яких брало участь близько семи тисяч людей, виступили два промовці. Першим був друг Порай, який сказав, що віднині в Україні настає нова доба — український народ сам бере свою долю у свої руки. Проголошення української влади було зустрінуто з великим захопленням. Всі більші будинки містечка були прикрашені си- ньожовтими прапорами. Другим промовцем виступив німецький старшина вермахту. Він поздоровив український народ з проголошенням власної державности. Він, бідний, не знав, що криється в політиці його уряду. Він щиро вірив, що німецька армія справді несе визволення."

В Луцьку Степан Мудрик брав участь у вивченні обласного архіву НКВД, захопленого оунівцями до приходу гітлерівців. Частину, що стосувалася Волині, залишив місцевому проводові, решту забрав зі собою. З одного боку це є свідченням спеціалізації Мудрика: підпільне життя все далі штовхало його у сферу діяльності спецслужб; з іншого — показником повноважень, які Степан мав на той час. В архівах, які Мудрик забрав із собою були розробки схем побудови ОУН включно до районів, аналітичні документи про ефективність роботи різних націоналістичних груп, документи, які наочно ілюстрували технологію побудови мережі сексотів. Все це Мудрик передав особисто Михайлові Арсеничу, членові Проводу ОУН та керівникові Служби Безпеки.