Читать «Рибалки» онлайн - страница 99

Чiґозі Обіома

Коли я вперше почув материну розповідь, мене охопив пекучий страх, що я, можливо, отримав ще ясніше повідомлення у сні про місток, але якби ж то я знав, що сни можуть бути попередженнями. Я розказав братові про свій сон після того, як мати переповіла свій, і він сказав, що то була засторога. Мати знов переказала свій сон проповіднику нашої церкви, пастору Коллінзу, і його дружині приблизно через тиждень після того. Батька тоді не було вдома — він поїхав купувати бензин на станцію на околиці міста. На тому тижні, коли було знайдено тіло Боджі, уряд підвищив ціну на пальне з дванадцяти до двадцяти однієї найри, змусивши заправки притримувати бензин для запасу, що вилилося в довгі, нескінченні черги по всій країні. Батько стояв коло однієї з них від обіду до надвечір’я, поки не повернувся з повним баком і повною каністрою в багажнику. Утомлений, він пройшов просто до одного з крісел, до свого «трону», і опустився на нього. Він ще знімав свою змоклу сорочку, коли мати почала розповідати йому про всіх людей, які заходили того дня. Хоч вона й сиділа просто коло нього, а не помітила сильного запаху пальмового вина, що летів за ним, як мухи, що в’ються коло корови зі свіжою раною на шкірі. Вона довгенько говорила, поки він не викрикнув: «Годі!»

— Я сказав, годі! — повторив він і скочив на ноги, ставши над матір’ю, котра заклякла й зчепила пальці на колінах. На його голих руках повиступали жили. — Що за маячню ти мені розповідаєш, га, подруго моя? Хіба мій будинок тепер став притулком для усього живого в цьому місті? Скільки ще людей прийде до нас поспівчувати? Вже скоро й собаки приходитимуть, і кози, й жаби, і навіть товстоморді коти. Хіба ти не знаєш, що дехто з цих людей — то просто плакальники, що голосять сильніше за осиротілих? Хіба ж цьому не буде кінця-краю?