Читать «Рибалки» онлайн - страница 26

Те, що поглинало Ікенну, було наче невтомний ворог, що засів у нього всередині й вичікував свого часу, поки ми придумували й утілювали свою помсту проти Ії Іябо. Це почалося того дня, коли Ікенна обірвав свої зв’язки зі мною й Обембе, залишивши при собі тільки Боджу. Вони вигнали нас із Обембе зі своєї кімнати й заборонили приєднуватися до них на новому футбольному майданчику, котрий знайшли за тиждень після шмагання. Ми з Обембе прагнули їхнього товариства і щовечора дарма чекали їхнього повернення й журилися за нашим братерством, що нібито розчинялося й зникало. Але минали дні, і нам почало здаватися, ніби Ікенна позбувся болячки в горлі, нарешті викашлявши нас геть, як людина, що прочищає забиті дихальні ходи.

Приблизно тоді ж Ікенна та Боджа напали на одного з дітей містера Аґбаті, нашого сусіда через паркан, котрий мав розгойдану вантажівку, відому під іменем «Аргентина» через напис «Народилася і зросла в Аргентині», виведений на її розмальованому боці. Через свою старечу недужість вантажівка заводилася з оглушливим ревом, часто деренчала на весь район і будила всіх, хто ще спав у найперші години ранку. Це призвело до кількох скарг і сварок. З одного з таких заворушень містер Аґбаті виніс набряк на голові, що так і не зійшов після того як одна із сусідок угріла його підошвою черевика. Відтоді містер Аґбаті почав посилати когось із дітей попередити сусідів, що він зараз заводитиме машину. Діти по кілька разів стукали у двері чи ворота всіх сусідів і оголошували: «Агов, татко зараз заводитиме Аргентину!» — і бігли до наступного будинку. Того ранку Ікенна, який ставав дедалі войовничішим і роздратованішим, побив старшу сусідську дитину, назвавши хлопця «докучаєм», словом, яким батько часто характеризував когось, хто видавав зайвий шум.