Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 139
Джейн Б. Бурка
Звісно, якби Ітан справді хотів краще вчитися, йому довелося б від чогось відмовитися — кинути оркестр або футбол чи брати менше навчальних дисциплін. Та, коли ми йому це запропонували, він відмовився. Ітан хотів встигнути все.
Чи бути зайнятим — це те саме, що прокрастинувати? Може й так, якщо, як у випадку з Ітаном, ви використовуєте власну зайнятість, аби уникати чогось важливішого. Коли ви берете на себе багато зобов’язань, ви не просто закладаєте ґрунт для прокрастинації, ви даєте собі готове виправдання: «Насправді, я не прокрастиную; я просто надто зайнятий, щоб усе робити вчасно».
Уважно придивіться до своїх зобов’язань (для цього може знадобитися антиграфік). Ви розпилюєтеся на велику кількість справ. Це спосіб прокрастинувати, займаючись чимось важливим. Чи є серед цих справ якісь, від яких ви справді могли би відмовитися? Так, ви можете втратити щось. Але чи потрібне це для вищої мети?
Цей урок дався нам важко, коли ми намагалися написати перше видання цієї книжки, працюючи паралельно повний робочий день на основній роботі. Вгадайте, що трапилося? Ми не могли цього зробити! На додачу до того, що нас безжалісно дратувала наша прокрастинація, ми почувалися кепсько, бо не просувалися вперед. Врешті з величезним полегшенням ми вирішили спробувати працювати на півставки і писати на півставки. Це подіяло. Хоча нам бракувало наших колег і наших зарплат, у нас врешті з’явилося вдосталь часу на те, щоб писати.
Ви, мабуть, вже розумієте, у чому тут полягає проблема для прокрастинаторів. Визначити власний «прайм-тайм» — найпродуктивніший час — значить визнати, що якийсь період доби є для вас менш продуктивним. Тобто варто визнати, що ви не можете весь час працювати на максимумі своїх можливостей, як і не можете працювати з ентузіазмом у будь-який період доби, який ви собі задумали. Ви мусите усвідомити, що у вас є людські обмеження.