Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 137
Джейн Б. Бурка
На жаль, світ не завжди помічає ваші напади рішучості і справи йдуть не так швидко, як зазвичай. Є певні межі того, що ви можете контролювати. Ви не можете вчасно приїхати в аеропорт, якщо стоїте у великому заторі. Ви не можете вчасно подати свої дані керівникові, щоб він міг використати їх на своїй важливій зустрічі, якщо у вас ламається комп’ютер, а надто якщо ви ще й прокрастинували з тим, щоби зробити їх резервну копію. Ви не можете ефективно працювати всю ніч, якщо зляжете із застудою. І якщо ви завчасно визнаєте можливість виникнення якогось непередбачуваного випадку, ви впевненіше долатимете перешкоди на шляху, і не гарячкуватимете, й не злитиметесь на богів невезіння, що начебто заважають вам, і не будете себе ненавидіти.
Експерти із тайм-менеджменту дають доречну рекомендацію — розставити пріоритети ваших завдань і витрачати свій час лише на найважливіші справи. Менш важливі справи можна делегувати (або навіть відкласти). Пітер Друкер, відомий експерт із менеджменту, сказав: «Робіть першочергові речі першими, а другорядні не робіть узагалі». Третя звичка високоефективних людей, за Стівеном Кові: «Ставте першочергові справи на перше місце». Ви повинні витрачати свій особистий час на найважливіші речі, які вимагають вашої уваги, та делегувати справи, які не є для вас найбільшим пріоритетом.
Ця доречна рекомендація має сенс. Здавалося б, прокрастинатори мали би хапатися за можливість зменшити своє навантаження. Та коли ми просимо людей подумати конкретно, від якого саме проекту вони могли би відмовитись, вони, замість відчути полегшення, зазвичай протестують. Чому? Ось кілька причин, якими прокрастинатори пояснюють, чому вони не делегують обов’язки.