Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 138

Ми не вважаємо делегування за провал. Це — вміння. Насправді провалом є те, що людина вперто тримається за всі справи у своєму житті, в результаті чого виконує лише половину.

«Ніхто не зробить цього так, як я». Це ще одна пастка перфекціоніста. Хоча у світі й можуть існувати завдання, які здатні виконати ви — і тільки ви, — та хіба це справді стосується всього у вашому списку незавершених справ? Навіть якщо хтось інший зробить це не так, як ви, то краще вже зробити це інакше, ніж залишити незробленим узагалі. Якщо ви делегуєте якісь завдання, то не матимете цілковитого контролю. Можливо, вам варто змиритись із цією втратою заради виконаного завдання.

«Делегувати — значить здатися». Ви можете почуватися надто винним, щоб попросити про допомогу. Ви можете вважати, що через те, що були Дуже Поганим, тепер мусите бути Дуже Хорошим, аби компенсувати різницю. Ви можете вважати, що не заслуговуєте на допомогу, тож не маєте права делегувати чи покладатися на інших.

Відмовлятися від допомоги — це хороший спосіб допрокрастинуватися до мучеництва. «Я був єдиним у своєму комітеті, хто був неготовий до засідання, — розповідає член ради директорів благодійної організації. — Я почувався так жахливо, що не міг ні з ким про це поговорити. Вони робили свою роботу; чого б це вони мали допомагати мені з моєю? Я хотів наступного разу підготуватися особливо ретельно, та не зміг, тому я просто не пішов на засідання. А потім я вийшов зі складу ради».

Стоїчний та самокаральний підхід не підвищує вашої продуктивності; він підвищує лише напруження, а отже — й ваші страждання. Збільшувати напруження — це збільшувати проблеми.

«Я можу делегувати не те завдання не тій людині». Навіть якщо ви загалом погоджуєтеся, що існують якісь справи, які ви могли би комусь делегувати, ви можете прокрастинувати з вирішенням того, що саме і кому саме делегувати. Найкраще делегувати тому, хто здатен вам допомогти, хто не має на вас зуба і хто не є прокрастинатором чи перфекціоністом. Також добре було би відпустити завдання, які не вимагають від вас постійного контролю або суперечать вашим цілям. Та якщо ви припустите, що є тільки один-єдиний правильний спосіб делегувати, то не зможете ні на крок просунутися вперед у пошуку ідеального рішення. Усе що ви передасте, — і рутинне, і важливе, — полегшить вашу ношу.

«Я не матиму, на що відволіктися». Уявіть собі, що вам допомагають з тією купою завдань, яка зараз тягне вас на дно. Що тоді? Ви будете позбавлені тиску всіх отих термінових речей — і між вами та справді важливими справами, яких ви давно уникаєте, утвориться певна порожнеча. Тож ви зіткнетеся віч-на-віч зі своїми страхами. І якщо ви зможете скоротити списки своїх справ, попереджаємо, що спершу ви відчуватимете більше тривоги, ніж полегшення. Та якщо ви не здаватиметеся і будете боротися зі своїми глибинними страхами, згодом, імовірно, прийде полегшення.