Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 234
Жоель Діккер
— Ви були на похоронах Ноли? — запитав я.
— Був.
— І як воно там?
— Погано. Як усе в цій історії. Журналістів було більше за родичів.
Ми трохи помовчали, потім він запитав, щоб підтримати розмову:
— А як там ваша книжка?
— Потроху, дякую. Та вчора я перечитав усе і зрозумів, що маю дещо з’ясувати. Зокрема, те, що стосується вашої дружини. Вона каже, що мала текст, який компрометував Гаррі, написаний його рукою, і що той текст дуже загадково зник. Ви не знаєте часом, куди подівся той папірець?
Перш ніж відповісти, він добряче ковтнув пива і навіть укинув до рота кілька горішків.
— Згорів, — нарешті мовив він. — Цей нещасний папірець згорів.
— Що? Як ви це знаєте? — приголомшено запитав я.
— Бо це я його спалив.
— Що? Чому? А головне, чому ви ніколи про це не казали?
Він стенув плечима з філософським виглядом.
— А мене про це ніколи не питали. Ось уже понад тридцять три роки моя дружина знай товче про той папірець. Надсаджується, волає, репетує: «Він був тут! У сейфі! Тут! Тут!». І хоча б раз запитала: «Роберте, любий, ти часом не бачив того папірця?». Ніколи не запитувала, то я й мовчав.
Я щосили постарався приховати подив, щоб він не замовк.
— Але як це сталося?
— Усе розпочалося однієї неділі, пополудні: дружина влаштувала дурнуватий обід у садку на честь Квеберта, а Квеберт не прийшов. Сказившись, вона вирішила поїхати до нього. Добре пам’ятаю той день, 15 липня 1975 року. Той самісінький день, коли бідолашка Нола намагалася вкоротити собі віку.
— Роберте! Роберте!
Тамара вдерлася до хати, як та відьма, вимахуючи якимось папірцем. Помчала кімнатами першого поверху і знайшла чоловіка у вітальні, він читав газету.
— Роберте, щоб ти скис! Чому мовчиш, коли тебе гукають? Оглух? Поглянь! Поглянь, що за жах! Прочитай цю гидоту!
Вона простягнула йому вкрадений аркуш, і він прочитав:
— Де ти це знайшла?
— Ха! У того покидька Гаррі Квеберта!
— Ти вкрала це у нього вдома?
— Нічого я не вкрала! Я позичила! Ох, так я і знала! Він мерзенний збоченець. Мене нудить! Я зараз виблюю. Чуєш, Бобусику, виблюю! Гаррі Квеберт закохався у дівчинку! Це незаконно! Він просто свиня! Свиня! Подумати лишень, він сидів у «Кларксі», щоб дивитися на цю дитину! Він ходить до мого ресторану, щоб милуватися цицьками неповнолітнього дівчати, уяви собі!
