Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 69

— Не тобі, Дарію, засліпленому гординею, патякати на Промисел Божий, — різко обірвав гість мову царя. — Північні кочові народи — то Божий інструмент, кара народам, що безсоромні, розпусні, немилосердні. Саме за віроломні вчинки Господь відвернувся від них. Вони понесли заслужених втрат.

Ноги в Дарій затремтіли і він осунувся зі стільця. Бухнувся архістратигу в ноги. Цілував золоті сандалії й щиросердно благав:

— Михаїле, змилуйся наді мною. Ти знаєш, що я у скруті. Не дай ворогові знищити моє військо.

— Багато просиш. А що даси взамін своєму небесному батькові?

— Побудую храми на Його славу. Добрими справами прославлятиму Його ім’я. Буду справедливим царем. Захищатиму сірих.

— Гаразд. Ще дай слово честі, що Ксеркса посадиш на царський престол.

— За Ксеркса просив Даниїл.

— Знай, вустами Даниїла промовляв сам Господь. І останнє. Поверни перстень Михайликові, синові Євстахія.

Збунтувала горда натура царя царів. Скочив на рівні ноги, вужем крутився в шатрі.

— Невже не досить того, що я виконаю для слави свого Господа? Перстень — така незначна річ. Ще пращур мідійських царів Дейок…

Архістратиг обірвав Дарія:

— Мені про це відомо. Як і те, що у твоїх, царю, руках перстень — мертва річ. Хіба не так?

— Так, — кволо погодився Дарій.

— Він і не оживе. Бо такою є Його воля.

Дарій розгубився. В його уяві виплив служитель храму Вогню, довірлива з ним розмова у дуплі платану.

Архістратиг ледь усміхнувся. Він знав про душевні муки Дарія. Думки царя царів йому теж були відкриті.

— За сто років, що минули, народилося п’ять поколінь, — миролюбно повів Михаїл. — Нові господарі персня молилися та приносили щедрі дари своїм богам. Тому ображений дух покинув камінь персня. У його блискучих кристалах за вищою на те згодою поселився новий дух. Він ревно охороняє нового господаря, допомагає йому у разі скрути. Засмучений царю, знай: на сина Євстахія покладено велику місію. Чорноземна земля давно квилить за справжнім господарем і охоронцем її багатств. Полум’яним словом Михайло згуртує несміливих хліборобів. Навчить їх розрізняти добро і зло, вкаже правильну дорогу. На полях його вітчизни щедро заколосяться злаки. Довірливий народ звільниться від чужих і своїх глитаїв.

Слова грізного архістратига звучали в повітрі гімном, хоча сам він беззвучно розтанув.

— Гей, охоронці! — гукнув Дарій.

Колихнулася запона — біля входу виросли двоє.

— Ходіть до синього шатра. Ксеркса і сина Агагія Геммедати винесіть. А третього — не будіть. Надіньте на його палець ось цей перстень.

— Слухаємося, пане.

ІV. Дарій тікає

Глава перша

Приємні несподіванки в житті Мишка

— Досить спати! Проснись, прокидайся! — музикою звучав батьків голос.

«Який прекрасний сон», — подумав Мишко.

Активні поштовхи привели хлопчика до тями. За мить він сидів і продирав заспані очі. Крізь пальці дивився на візію, схожу на батька.

— Синку, чи ти здоровий? Перси не завдали тобі шкоди? Не поранили? — розхвилювався Євстахій.