Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 49

— Однаково, — кинув Мишко.

— Не однаково. Мужній чоловік — зрілий і свідомий. Він стійкий, хоробрий, рішучий. Звичайно, в цьому же ряду стоять відвага і сміливість. Гаразд, назви решту чеснот людини.

Мишко задумався. Одну позитивну рису він все ж пригадав. Вигукнув:

— Справедливість.

— Правильно. Ти повинен до всіх ставитися справедливо. Четвертою чеснотою є… Ну ж бо, називай.

Мишко і лоба морщив, і пальчиком тер скроні. Але останньої чесноти він не пригадав.

— По-мір-ко-ва-ність, — по складах підказав Даниїл.

— Поміркованість, — покірно повторив хлопчик.

Він задумався. Що б то значило?

— О, поміркованість — золота середина. Треба бути скромним, без надміру будь у чому. Як у любові, так і в ненависті, як у питві, так і в наїдках. Не наслідуй упертість скіфів. Поступайся заради досягнення мети. Погоджуйся з іншими.

Мишко притих. Він задумався. Даниїл лагідно дивився на нього. Та перейшов до закріплення уроку.

— То яким ти повернешся додому?

— Розважливим, мужнім, справедливим і поміркованим, — обізвався хлопчик.

— Скільки цих чеснот?

— Чотири!

— Скільки ніжок у стільця?

— Чотири!

— Чотири чесноти мужа, як чотири ніжки стільця. Без однієї ніжки стілець хилиться, а на двох не втримається, впаде. Горе тому, хто пов’язаний з негідним чоловіком. Горе краєві, яким керують мужі без згаданих чеснот. Багату на надра й чорнозем країну занапастять і перетворять на руїну, а його жителів, робочих бджілок, — на німих рабів. Виховай у собі, дитинко, названі мною чесноти. Вони стануть тобі каменем, на якому стоятимеш, коли очолиш хліборобів.

— Я буду розважливим, мужнім, справедливим і поміркованим, — охоче обіцяв Мишко. Він задумався.

— Дідусю, раніше ти мені розказував про червоного ангела. Пригадуєш?

— Ангела Премудрості Божої, — поправив Даниїл, що тихо перебирав чотки.

— Чесноти, яких ти мене щойно вчив, пов’язані з ангелом Премудрості Божої?

Даниїл кивнув головою на знак згоди. Пальці старого повільно перебирали відполіровані бурштинові намистини.

Глава третя

Кривавий бенкет

З висоти пташиного лету війська перської армії, що розтяглися Степом, нагадували сиві потоки річок. Але справжні, голубі потоки Гіпанісу і Тірасу, залишалися недосяжними для вояків. Скіфи не підпускали їх до річок, повних живої прохолоди. Головний начальник скіфів Іданфірс уперто уникав зустрічі з Дарієм. Скіф уникав і відкритого, чесного бою. Ватаги кочівників діяли нишком, як крадії. Зазвичай, після гучного нападу, вдавались до хитрощів. Розвертали коней і стрімголов тікали. Перси переслідували скіфів, а ті… — гай-гай, розчинялися у тремтливій далечині.

У давні часи не існувало засобу переміщення, яким можна було б наздогнати кочівників. Саурани, невеликі кошлаті коники, розігнавшись, неслися Степом, мовби хорти. Вершники зливалися з ними. Ставали фантастичними істотами, що не знали втоми.