Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 47

Хлопчик зупинився. Дивився на узгір’я і зітхав. Усе ж поборов спокусу.

Мишко швидко наздогнав Фанагора і випалив:

— Дальше я не можу йти.

— Що значить — не можу? — перший раз зупинився Фанагор. — Ти здурів? Мій побратим посивів, коли дізнався, що ти не повернувся з походу.

Хлопчика мучило сумління. Але він зібрав усі свої сили і вдруге поборов спокусу.

— Передай таткові, що перси мене не ображають. У мене тут є друзі.

Фанагор дивився на Мишка довго-довго. Хлопчик не витримав — повернувся до батькового побратима боком. Фанагор заповзявся переконувати непоступливого малого:

— Хлопче, ти в своєму розумі? Забув, що перси наші вороги. Вони жорстокі.

— Я не повернуся.

— Ех, — струснув кучерявим волоссям Фанагор. — Ти таки не сповна розуму… Гадаю, переконався в тому, що мені вдається корчити з себе дурня?

— Тааак, переконаався.

— Але я грав роль. А ти дурний натурально.

За такі образливі слова належало образитися. Та чи варто? Адже голос у Фанагора схвильований. І вид у нього розгублений. Ще заплаче…

— Не переживай за мене, побратиме мого батька, — заспокоював Мишко чоловіка. — Я обов’язково повернуся до батька. І не сердься на мене. Передавай таткові привіт.

Раптом Фанагор заволав на всю горлянку. Обкрутився на п’яті, мов дзига, і впав. Він бився головою об землю і стогнав. Мишкові подумалося: «Фанагор не грає. Він зображає свій розпач».

Втішати дорослого чоловіка не мало сенсу. Хлопчик почвалав назад. Його схилену постать сумовитим поглядом проводжав Фанагор.

«Дідусь уже проснувся. Треба йому допомогти встати». Турботливі думки підганяли хлопчика.

Біля червоного шатра збиралися воєводи. Під час перепочинку Дарій часто проводив наради з офіцерами, полковниками, великими воєначальниками.

Мишко прослизнув у шатро. Відхилив край килима, що закривав опочивальню, і заглянув усередину. Старець тихо сопів уві сні. Мишко відпустив килим. Якусь мить роздумував: куди піти? чим зайнятись?

Знадвору линув монотонний чоловічий гул. Штовхатися серед збуджених і сердитих вояків Мишко не мав бажання. Лише у колі Даниїла і Ксеркса він почував себе вповні захищеним. Стопи його самі завернули до закапелку, де він узнав історію перебування Даниїла у ямі з левами. Мишко вирішив тут пересидіти, поки проходитиме нарада. А там і дідусь проснеться, і хлопці прийдуть. Тоді життя знову завирує для нього безпечними сценами, фарбами і звуками.