Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 42

— Не переймайся… Та зрозумій, нарешті, я в жорстокому світі. А перстень мені допомагав. Перстень захищав мене. З перснем я міг ставати невидимим. Я швидко в просторі переміщався. Я багато узнав і побачив. Побував на острові, де росте яблуня з молодильними яблучками. А ще у палаці Нептуна, в хатинці Болотяника і на дні озера, де за начальника Водяний. І взагалі — я скучив за батьками. Сьогодні міг бути з ними. А ти мені став на заваді. Мене тут ображають. Ксеркс наказав випалити на моїй щоці тавро, як на бичкові. Про це ти знаєш…

Хлопчик підтягнув носом шмарклі.

— Згоден, гарну штучку ти мав. Дуже гарну. Але ми живемо в світі, де заведений чіткий порядок. Усе на землі підпорядковується високій меті. Небо дало тобі, малому, змогу чудесним образом розважатися. А насправді для того, щоб ти звикав перемагати страх. Ти підріс і став на вищий сходень. Для дальшого росту повинен пройти випробування без персня, без сторонньої допомоги. А те, що ти страждав, то добре. Страждати людині не шкодить.

— Не шкодить… — буркнув сердитий Мишко.

— Страждання загартовують людину, додають їй досвіду. Збагачують знаннями і роблять милосердною. Дякуй Всевишньому за страждання, що піднімають, возвеличують твій дух.

Мишко незадоволено сопів. Та цей дідуган його так і не зрозумів. Співає своєї і своєї…

— Збирай вічні, духовні скарби, — повчав старець. — Вони будуть завжди при тобі. А все інше, приміром земні блага, слава — тобі дадуться. Самі тебе знайдуть.

Пергаменні повіки опали. Наразі ворушилися вуста, беззвучно творячи молитву. Сперечатися не мало сенсу. Михайлик зняв із Даниїла сандалі, а ноги прикрив килимком, щоб не кусали мухи. Підборіддя старого опустилося. Він стих. Хлопчик відхилив завісу і вийшов із опочивальні.

Даниїл у ямі з левами

Коло виходу зі шатра на Мишка чекали колишні мучителі. Та чи колишні? Ксеркс з одного боку, Аман з іншого схопили Мишка за руки. Оскалювали до нього зуби, страшним видом і шипінням вдавали людожерів. Затягли його в найтемніший куток. А там притиснули до повстяної стіни і цокотіли зубами, штурхали свою жертву і щипали.

Хлопчик так злякався, що у нього пропав голос. Проте захищатися не переставав — лупцював кривдників ногами.

На Мишкове здивування настрій кривдників швидко змінився. Ксеркс доброзичливим тоном запропонував:

— Михайле, будьмо братами.

Кутиком скошеного ока Мишко відмітив, що товста пика теж змінилася — випромінювала привітність.

— Ну що? Ми брати? — наполягав царевич.

— Брати, — буркнув Мишко.

Він по-дорослому потиснув протягнену руку царевича. Поручкався також із Аманом.

Хлоп’ята всілися на шкіряні подушки, розкидані попід стінами червоного шатра. Якийсь час мовчали. Мишка непокоїло питання: чи щирий поступок хлопців? Як надалі складатимуться їхні стосунки?

— Даниїл провів ніч з левами, — порушив мовчанку Ксеркс. — Брате, аввуня розповідав тобі про пригоду в ямі?