Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 40

— Чи слід брати від недруга невартісні речі?

— Треба знати, що виношує в думках ворог. Тому дари прийми. Запитай про їхнє значення посланця. Пояснить він чи ні, але з миром його відпусти. Порадься з товаришами. Прислухайся до їхніх слів. Особливо до чоловіка безпристрасного, не заздрісного.

— Я є цар величезної імперії. Звик сам виносити вердикти.

— Тільки не цього разу. Твоє серце, о царю, засліплене. Воно може побачити не істинні символи, а такі, що бажає.

Дарій стих. Напевне, роздумував. Даниїл ворухнувся, неголосно кахикнув.

— Дозволь, о царю, повідати тобі й про мій неспокій.

— Дозволяю, розказуй.

— Сонце моє пожовтіло. До того, як ступити на міст Чінват, я повинен тобі, Дарію, передати слово, мовлене до мене ангелом. В його слові мені відкрилося марево майбутньої великої війни.

— Слово, що ангел мовив тобі, отче, на третій рік Кіра, першого мідо-перського царя?

Підтвердження не прозвучало. Старець заговорив, але голос його тремтів від хвилювання.

— Тоді я стояв на березі Тигру. Підвів очі — і зомлів від страху. Звідкись з’явився чоловік. Одежа на ньому виткана з льону, стан підперезаний золотим поясом з Уфазу. Тіло чоловіка тверде, мов камінь з Татшішу. Обличчя сяяло, мов блискавка, а очі горіли, як смолоскипи. Руки і ноги на вид, ніби гладенька блискуча мідь, а голос такий сильний, немовби промовляє хор. Чоловік звернувся до мене: «Даниїле, улюблений мужу! Зважай на слова, що я тобі скажу. Стань на ноги, бо я посланий до тебе». Я зі страхом у серці підвівся. Ангел сказав: «А тепер сповіщу тобі правду. Ось іще три царі настануть у Персії; потім четвертий матиме більше багатств, ніж попередні. Він підбурить усіх проти грецького царства й зачне війну. Цей цар стане ще більш могутнім царем, пануватиме з великою владою і чинитиме, як схоче». Після цих слів ангел розчинився в повітрі.

Дарій молитовно промовив:

— Великий ти, Господи, Боже Даниїла. Немає іншого, крім Тебе.

Раптом Мишко, що тулився до стільця Даниїла, побачив Ксеркса з Аманом. Нашого героя такою мірою захопив діалог, що він навіть не помітив, коли хлопчаки підійшли. Надалі він уважно слухав розмову і водночас тримав хлопчаків у полі зору.

Даниїл кахикнув. Старечий голос звучав на диво чітко.

— Прихили вухо уваги, Дарію, бо з вуст моїх зійде срібна порада. Чоловік вільний у своїх вчинках. Нехай твої дії будуть суголосні Божому задуму. Я знаю усіх твоїх синів. Але тільки один із них, коли вб’ється в силу, обдарований силою, щоб скинути золотого боввана. Тоді збунтуються земля і небо. Всі народи втягнуться у війну. Вистояти в борні й керувати імперією з усіх твоїх синів, царю, під силу лише Ксерксу. А стурбований я через те, що Ксеркс не первородний твій син. Тому, коли прийде час визначитися зі спадкоємцем на престол, ти, о Дарію, згадай моє слово.

Від Михайлика не приховалося таке: у свинячих очицях Амана блиснув хитрий вогник. Аман обійняв спадкоємця престолу і гаряче дихав йому в потилицю.