Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 38

Ксеркс передихнув.

— Ось таку негідну відповідь, аввуню, прислав поганий Скіф.

— Марнота марнот, — зітхнув Даниїл, порядкуючи біля чоток.

З’явився вершник у червоних штанах. Стримуючи баского коня, гукнув:

— Отче Даниїле, цар царів Дарій просить прибути до нього.

На голос вершника озирнувся їздовий. За знаком Даниїла, поданим ціпком, їздовий зіскочив із коня. Прикріпив до візка держак із фарбованим вохрою кінським хвостом і дзвіночками. Знову сів на коня і вправно вивів транспорт на широкий проїзд.

Від швидкого руху хитався фарбований хвіст і дзеленчали дзвіночки. Їздовий розмахував ремінним батогом і несамовито кричав: «Дорогу! Дорогу!».

Віщий сон Дарія

Ставка Дарія містилась у центрі елітного війська, в яке входили безсмертні, — десять тисяч заможних мужів або синів тих, кого Дарій називав своїми друзями. Елітне військо охороняло головнокомандуючого і становило ядро мідо-перської армії.

Безсмертних розпізнали за одягом, зброєю і амуніцією коней. Одяг безсмертних — останнє слово стародавнього кутюр’є, що спеціалізувався на формі для військових. Костюм, а саме вільні штани і вузький каптан, тоді шили із цупкої льняної тканини. Поверх каптана воїн одягав шкіряний панцир. Під час бою користувався і непробивним панциром. Металеві пластини на панцирі тулились одна до одної щільно, як лусочки на шишці. Від ворожих стріл та ударів меча воїна також оберігав бронзовий шолом. Начищений до блиску, він палахкотів, наче Гойтасир опівдні. Гребінь шолома вінчали пір’їни казково красивих птахів.

Уявити собі вояка без зброї не можливо. У безсмертних вона, звичайно, найпередовіша — міцне, гостре лезо дзвінко свистіло в повітрі. А ще надзвичайно красива. Так, руків’я меча прикрашали ковані декоративні деталі та коштовне каміння. Лук — потужний, з розгонистими плечима. Захисний щит дерев’яний, круглої форми. І обов’язково орнаментований мідними пластинами.

Безсмертні користувалися арабськими скакунами, що славилися за всі часи рухливістю і граціозністю. Шерстяний килим на спині коня вбирав солоний піт тварини, оберігаючи вершника від ран. Вузду прикрашали золоті та срібні пластини з карбованими образами богів і тварин. У разі переможних боїв чи парадів конюхи надівали на голови коней суцільні золоті маски з нагрудниками. Видовище — вершник і кінь при парадній амуніції, приголомшувало глядача.