Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 37

Даниїл відсунувся до стінки короба.

— Гайда, плигайте у візок. Місця для всіх вистачить, — підохочував хлопчаків.

Сказав і звів очі на небо. Старечі пальці перебирали бурштинові намистини.

Вчинок Даниїла вельми засмутив Мишка. Та чи варто гнути кирпу в чужому возі? Він неохоче, але відсунувся. Комаха одним скоком опустився на дно, вистелене соломою. А от тлустому Байбаку вскочити не вдалося. Він і чіплявся за дошки, і підстрибував на одній нозі, а другу задирав. Та все марно. Байбакова безпорадність так розвеселила засмученого Мишка, що він тихенько хіхікав. Ксеркс теж сміявся.

Їздовий озирнувся і спинив коней. Аман видерся наверх і прилип до задка. Смоктав пальця і з-під лоба глипав на хлопців, котрі відверто з нього сміялися.

Помолившись, дідусь спрямував ясні очі на Ксеркса.

— Дитинко, сонце моє скотилося на край даху. Мені потрібен помічник. Дозволь Михайлику бути при мені. Він совісний, лагідний хлопчик. А тобі скажу ось що. Слухай і запам’ятовуй. Більша половина твого життя буде пов’язана з військом і війнами. Воєначальник повинен переносити переходи і польові умови легко. Своїми геройськими вчинками мусить запалювати офіцерів і простих воїнів до звитяги. Перемога за військом, що піде у вогонь і воду за своїм вожаком. Таким чином, звикай у походах обходитися без прислуги.

Сумовитий голос старця і перспектива розлуки з ним подіяли на Ксеркса. Він опустив голову і мовчав. Мишкові навіть здалося, що мучитель шморгнув носом.

Даниїл, надавши голосові мажорних ноток, запитав:

— Що новенького у ставці?

— Цар Дарій наказав писареві скласти листа.

– І що? Склав?

— Так, його вже відправили до Скіфа, — обізвався Аман, якому набридло мовчки сидіти.

Мишко загострив вуха.

– І про що йдеться в тому листі? — байдуже спитав старець.

— Що Скіф дурний і хай покориться долі, — підсунувся до гурту Аман.

— Такий короткий лист? — жартував Даниїл, затримавши у пучці намистину.

Повз увагу Мишка не пройшло таке: Комаха глибоко підшморгнув, і кутики його тонких вуст чомусь нервово смикалися. Ось він випростався і голосно сказав:

— Отче, слухай. Я, Ксеркс, син Дарія, Ахеменід, арій, говоритиму. Найрозумніший із людей — цар Дарій, послав гінця до царя скіфів Іданфірса з мудрим листом. Зміст листа такий: «Дивний чоловіче! Чому ти тікаєш від мене, адже у тебе є вибір. Якщо ти вважаєш, що здатний дати мені відсіч, тоді зупинись і ми зійдемось у чесному герці. Коли ж ти слабший, то знову перестань тікати. Принеси своєму владиці в дар землю і воду та прийди сам для переговорів».

– І що відповів Іданфірс? — випалив Мишко, котрий слухав, затамувавши подих.

Ксеркс знехтував увагою колишнього раба. Дивився на Даниїла, немовбито на його запитання відповідав:

– Іданфірс прислав негідну чесного мужа відповідь. У своєму листі нахвалявся: «Мої справи, о Персе, такі. Я й раніше не тікав, переляканий, ні від кого. І від тебе не тікаю. Тобто я не чиню тепер нічого нового, порівняно з тим, що звик робити за мирного часу. Поясню також, чому я негайно не розпочинаю з тобою бій. У нас нема ні міст, ні обробленої землі. І тому страх, що вони будуть захоплені та пограбовані, не спонукує нас розпочинати битву з вами. Коли ж тобі конче потрібно битися, то у нас є батьківські могили. Спробуй знайти їх і розвалити. Ось тоді ви дізнаєтеся, чи будемо ми боротися за могили, чи ні. Але до того, коли у нас не буде причини, ми з тобою битву не розпочнемо. Щодо битви я сказав досить. Владиками же своїми вважаю тільки Зевса, мого пращура, і Гестію, царицю скіфів. А замість дарів землі та води я надішлю тобі такі дари, які тобі личать. А за те, що ти оголосив себе моїм владикою, тобі доведеться плакати».