Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 16

— Хлопці, знайте, Перс ітиме до Залізних Воріт. Треба збивати його з цього курсу і спрямовувати до північних племен.

— Правильно радиш, царице. Слід випроваджувати Перса на північ. До тих племен, що відмовилися розпити з нами чашу дружби, — крикнув кремезний Гелон.

— Го-го-го, сподівалися відсидітися. Аякже! Втягнемо їх також у війну, — зайшовся сміхом білявий Будин.

Савроматка наставила в бік обох долоню, мовляв: я ще не все сказала. Верещала:

– І неодмінно потрібно стерегти шлях, що веде до Танаїсу. Адже Персяка щоразу сходитиме на нього. Треба знекровлювати ворога. Коли він дійде до Меотіди, то повинен бути ослаблений. А ще краще вступити з ним у відкритий бій і зразу знищити. Так голові легше.

— На Перса! На Перса! — кричали Будин з Гелоном і помахами рук підохочували всіх до скандування.

— Та не вистачить у нас сил для відкритого бою, — втихомирював гарячих гостей Іданфірс.

Цариця відкрила рота, щоб заперечити. Однак Іданфірс говорив надто гучно:

— Спустіться на землю. Так, сміливі наші воїни. Але чисельністю вони Персові вступають. Про вирішальну битву не час говорити. Треба виждати, почекати слушного часу. Ворожі загони повинні розтягнутися у безкрайніх Степах. Ось тоді, як собака Бати, станемо їх непокоїти. А на перших порах будемо знекровлювати ворога. Приміром, на крайні загони несподівано нападати. Це ослабить ворога. Ще пропоную нашому великому царству розділитися. Царство Скопасіса рушить морським берегом у бік, де сходить сонце. Тобто дорогою, що веде до Меотіди і Залізних Воріт…

— До Скопасіса приєднаються племена Савроматії, — ввернула своє цариця (вона досі стовбичила біля камінної чаші).

— Гаразд, — великодушно погодився Іданфірс.

Дзенькнули ланцюжки і браслети. Задоволена Савроматка попрямувала до своєї подушки.

— Другу силу, вважаю, можуть скласти царства Іданфірса, тобто моє, і Таксакіса. До нас приєднаються племена гелонів і будинів. Ми повинні триматися від ворога на відстані одного дня шляху. Наше завдання бачу в наступному. Слід заманювати ворога на землі тих племен, які відмовилися від союзу з нами. Втягнемо їх також у війну.

— Добровільно не хотіли воювати, воюватимуть проти волі, — підкинув Скіфарб.

Вожді на знак згоди кивали кудлатими бородами.

— Вони змушені будуть захищатися. На Перса самі нападатимуть.

Іданфірс так переконливо говорив, що всі присутні з ним погодилися.

— Товариші воїни, давайте пропозиції, як ослабити ворога? — запрошував Євстахій.

З усіх кутків лунало:

— Засипати колодязі та водойми.

— Випалювати траву.

— Не пускати Перса на землі орачів. Нині наливаються соком зерна вівса, пшениці, жита.

Збуджені вожді не звертали увагу на підлітка, подушка якого біля входу. Відреагували лише на його дзвінкий голос:

— Шановні старші, дозвольте і мені сказати слово.

Господар шатра Аріапіф заклав за вухо пишне пасмо волосся і метнув зір у кінець столу. Євстахій нахилився до царя царів і щось швидко йому сказав. Іданфірс прихильно крикнув: