Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 15

Іданфірс ледь торкався страв. Цар усіх скіфських царів задумливо дивився у полум’я. Ось стрепенувся, відганяючи невтішні думи. Подав голос. Присутні похапцем ковтали жованку. Жодне слово найстаршого хай не пролетить мимо вух, як оці мухи. Крий їх, боже. Так багато мушні залетіло в шатро на дух смаженини.

— Коли сколот не знає, як йому бути, то згадує подвиги героїв, їхні повчання. Ці повчання передаються на сходках одноплемінникам, а біля родинного вогнища — синам. Повчання служать для сколота священним заповітом, законом. Слухайте, мої товариші. Слухайте пророчі слова шанобливо, з острахом. Я — Іданфірс, цар всіх царів, співатиму.

У шатрі запала тиша, яку порушували тільки пискливі ластівки, що стрілами миготіли над діркою шатра. Прикривши запалі очі пергаментними повіками, Іданфірс почав ритмічно розхитуватися. Правицю зі зімкненими трьома пучками він картинно відвів убік. Високим фальцетом затягнув:

— Кращим із кращих був сколот Бата. Не було йому рівного ні в бою, ні в мудрості. Якось повертався Бата з полювання. Собака бігла за ним. Пролягла дорога Бати крізь чуже поселення. Люті пси оточили його і захлиналися гавкотом. Собака Бати злякалася, навтьоки побігла. Чужі пси гнались за нею. Як випущена стріла, бігла собака Бати. Старі й малі пси від неї відстали. А молоді, дужі пси мчали. Вони розтягнулись у Степу поодинці. І тут собака Бати зупинилася. Псу, що за нею мчав, першому прокусила на шиї жилу. Потім другому псу… Так усіх псів по одному й загризла. Доблесний, мудрий Бата повчав: Сколоти, згуртованих не здолати, бо стоять вони міцно, мов коли в огорожі. Хочете скарбом згуртованих заволодіти? Тоді роз’єднайте їх. Роз’єднаний народ — свято для кмітливого, щедра для нього пожива.

Присутні підхопили:

— Роз’єднаний народ — свято для кмітливого, щедра для нього пожива.

Усе ще з картинно відведеною десницею, Іданфірс натхненно закликав:

— Керуймося, браття, заповітом мудрого Бати. Гуртуймося під одними знаменами і бунчуками. А військо Перса роз’єднуймо. Ворожі загони треба знищувати по одному. Хто з мечем прийде у Степ, від меча загине.

— Хто з мечем прийде у Степ, від меча загине, — натхненно повторили вожді.

Іданфірс перевів подих.

— Бажаю почути думку кожного. Прошу до слова, — люб’язно запрошував.

Присутні водночас повскакували з подушок і водночас закричали. Іданфірс ворухнув сріблястою бровою. Його радник, князь Євстахій, тут же розпорядився:

— Першими хай висловлять свою думку шановні гості.

Скіфські вожді покірно опустилися на шкіряні та замшеві подушки.

Під мелодійний передзвін ланцюжків і браслетів до чаші з вогнем підійшов Савромат. На його голові смугаста хустка. Два кінці кумедно завернуті за вуха, а третій пиндиться на круглій спині. Савромат обсмикнув каптан, прикрашений кольоровими аплікаціями і шматочками хутра. Високим фальцетом завів: