Читать «Плетиво (Збірка віршів)» онлайн - страница 12

* * *

доживи до цих вражень можливо вони розщеплять на найменші ймовірні складові твою суть і тоді трансцендентний дискретний ти без жодних незручностей доживеш до похилого віку полюбиш завжди голодних голубів біля ратуші неправильні еліпси псів холодом вписані в неправильні кола каналізаційних люків і думка про власне життя у часі perfekt принесе насолоду незнану і не згадаєш як був бранцем чи може володарем (зрештою хто пам’ятає тепер) сліпучого світу на ймення гординя

* * *

НАВІТЬ НАЙУЛЮБЛЕНІШІ СУКЕНКИ ЗВИСАТИМУТЬ З КРІСЕЛ ПОШАРПАНИМИ КЛАПТЯМИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНИХ АФІШ БАЖАННЯ ГЕНІАЛЬНИХ ВІРШІВ (СВОЇХ ЧИ ЧУЖИХ – НЕСУТТЄВО) НІЧИМ НЕ ВІДРІЗНЯТИМЕТЬСЯ ВІД ВМІННЯ ЛЮБИТИ ВЕРХІВКИ ДЕРЕВ БІЛЬШЕ ЗА САМІ ДЕРЕВА РІЗНІ ШЛЯХЕТНІ НАПОЇ ЯК І ЧОЛОВІКИ ВТРАТЯТЬ СВОЄ ПЕРВІСНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ І СПРИЙМАТИМУТЬСЯ ЯК ДЕКОРАЦІЇ ДО ТЕАТРУ АБСУРДУ РУЖЕВИЧА ВЛАСНЕ ДУША ЗАБАГНЕ МІЖСЕЗОННЯ

КАРПАТИ 1 АБО ДАНАЇДИ

ТУТ ПОПІД НЕБОМ ПОШМАТОВАНИМ ЗОРЯМИ Й ТІНЯМИ КРИЛ РОЗПРОСТЕРТИХ БЕЗШУМНО І ЛЕГКО ВІЧНІСТЬ ЗДАЄТЬСЯ ІНАКШОЮ КОЛИ РОЗГЛЯДАЄМ ЇЇ КРІЗЬ ВОДУ ЩО ЛЛЄТЬСЯ З ДІРЯВОГО ЖБАНА ВОНА — ЗЕЛЕНІ СПИСИ СМЕРЕК ЗУПИНЕНІ ЗА САНТИМЕТРИ ВІД НАШИХ СЕРДЕЦЬ

* * *

ЧАЛАПАЮТЬ СОБІ ВУЛИЦЕЮ ЛЕДЬ ЗІГНУТІ ЖІНКА – З СИНЦЕМ ПІД ОКОМ ЧОЛОВІК — З ВЕЛИКИМ МІШКОМ НАПХАНИМ НЕВІДЬ ЧИМ ЧУЖИЙ ЗУЖИТИЙ ОДЯГ ВСЕ ЩЕ ВИСИТЬ НА НИХ ЯК НА ГОРОДНІХ ОПУДАЛАХ АЛЕ ВЖЕ ДАВНО СТАВ СВОЇМ — ІНАКШОГО НЕ БУДЕ — МИНАЮТЬ БУДИНКИ В ПОМЕШКАННЯХ ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ЖИТИМУТЬ НАВІТЬ НЕ МРІЮТЬ ПРО ЦЕ ВЕДУТЬ НА ПОВІДКУ ВЕЛИКОГО РУДОГО ПСА ТРІЙЦЯ — ЇЇ НЕ ЗАФІКСУЮТЬ ЖОДНІ ПОЛОТНА СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ БО ПРИШЕСТЯ СИНА ЦЬОГО БЕЗДОМНОГО БОГА НЕ ПОМІТИВ НІХТО