аж десьв середині січнявипаде снігіпочнеться зимаіхтось випадковийза сусідній столиксяде невипадковоспиною до тебещоб не бачитиякти п’єш свою кавуякпід твоїм одягомще триває нічігуби іншогозасипають тебенайсолодшим піскомз голови до п’ят
* * *
КОЛИ З НЕБАПОЧНЕ ПАДАТИ МАННА НЕБЕСНАПРОШМИГНЕШ СХОДАМИ ДОНИЗУУ НАЙБЛИЖЧУ КАВ’ЯРНЮПІДСТУПНОНАШТОВХНЕШСЯ ПОГЛЯДОМНА ЧИЇСЬ МИМОВОЛІПОБОЖНО СКЛАДЕНІ РУКИВ ДОВГОМУ ОЧІКУВАННІ БАРМЕНАФАТАЛЬНО ЗАМОВИШ КАГОРУ —ЩОСЬ МАЄ ТРАПИТИСЯ —А ПОТІМ ЧЕРЕЗ ВІЧНІСТЬЗАНАДТО ПІЗНОПОМІТИШЯККРІЗЬ МАРМУРОВІ СТІНИПОВОЛІ ПРОСОЧУЄТЬСЯ ВОДАІЗРОЗУМІЄШЦЬОГО РАЗУ ТЕБЕ НЕ ПОРЯТУЄНІ ВМІННЯ ПЛАВАТИНІ ВМІННЯ ЛІТАТИНІ
ОЖИНИ 2
ГОЛОСИ ДАЛЕНІЮТЬЇХНІ ЛУНИВІДЛІТАЮТЬ ЗА ВІТРОМНАВЕСНІЗ НИХВИТИМУТЬ ГНІЗДА ЛЕЛЕКИ —ВЖЕ САМАЗАБУВАЮ ПРО СВІТМОНІТОРІВ КАВ’ЯРЕНЬ І АВТПО КОЛІНАВ СМАРАГДОВІМ ВОГНІПОЛОНЯНКА ВЕЛИКОГО ЛІСУВЖЕПРИНЕСЕНА В ЖЕРТВУПРЕКРАСНИМСОЛОДКОГОЛОСИМОЖИНАМ
АХЕРНАР
– солодких снів і слів моя красунети пишеш свій найдовший лист в житті– цілую коси очі і колінаі зірку я малюю у вікнітвою улюбленудалеку і прекраснуяк ти для менеяк для мене титвоя недосяжність зводить з розуму і робить моє життя порожнімнезважаючи на те що ця порожнеча між нами заповнена світлом і холодомщоб тебе бачити навіть так здалекумушу чекати ночей безхмарних і безмісячних —що трапляється не так вже й часто —а потім задирати голову напружуючи зірвдивлятися аж поки очі не застилають сльозитому й цілую в очібо знаю як це важливо добре бачити і не сліпнутибо ти засліплюєшнавіть з такої неймовірної далечіа як затято ти пахнеш менічерез простір що чомусь вимірюється не кілометрами а рокамичерез печаль яку не виміряти нічиммоя гаряча квітко з палахкими пелюстками —на березі космічної рікив яку не впасти і не перейти вбріді навіть не наблизитисяі навіть не доторкнутисямоя Ахернар
