Читать «Плетиво (Збірка віршів)» онлайн - страница 13

* * *

вчорашній загублений хлопчик у жовтих житах лиш небо безмежне і тепле стікає повітрям лиш жайвора піснею хтось наче пензлем малярським малює над полем несправжні неправильні кола і запах ожин переходить у запах жоржин сьогодні крізь сон твій котру уже ніч по темній від мокрого снігу бруківці летять схарапуджені коні змітаючи гривами зоряний пил із далеких сузір’їв вбиваючи в брук тривожні опівнічні луни це втеча чи наступ і вершники де золоті й прапори над ними гаптовані сонячним вітром… …лиш звуки сурми десь далеко за краєм землі і свободи і крові тієї що маками на рушниках

ТАТУ

моє передпліччя — найкращий твій космопорт перламутром зеленим нависаєш над ним і десь вибухають наднові і кришиться гіперпростір потужні торнадо змітають мегаполіси і острови в океані поки крила твої граційні і хижі складаються у перламутрове віяло приваблена запахом шкіри і тремтінням засмаги знаходиш мене крізь траву і дерева вибираєш поміж мільярдів тіл нехтуєш квітами довкола і комахами над моєю головою сідаєш залишаєшся принаймні на рік до наступного червня а то й назавжди навіть не питаючи моєї згоди