Читать «Плетиво (Збірка віршів)» онлайн - страница 14

* * *

не встигнеш обійми розплести подих перевести вгорі на мурі фортечнім своє біле лезо п’янке і пекуче викине жасмин важкий оксамит намету прекрасних зоряних наложниць роздираючи немилосердно і ніжно звільняючи шлях для нас — кожного окремо і для них – теж порізно а коли нарешті стихне шум вишневої автівки сядеш собі на мурі під жасмином вдихати його пахощі чеберяти босими ногами спостерігати як з дахів давніх австрійських кам’яниць берези тремтливими шаттлами безшумно злітають у космос

* * *

РІЧКА — ЦЕЙ ОСТАННІЙ ПРИТУЛОК ЧОВНІВ ПЕРЕПОВНЕНИХ РИБОЮ НОЧІ ВЖЕ ЧЕКАЄ ЩОБ НАШІ ТІЛА З ЯКИХ ПРОРОСТАЮТЬ НАВЕСНІ ДЕРЕВА ДЛЯ РАЙСЬКОГО САДУ ПОПЛИВЛИ ВЗДОВЖ ЇЇ БЕРЕГІВ І ТОМУ ЗАЛЮБКИ І ПО-СПРАВЖНЬОМУ ТУЛЯЧИ ЗАКРИВАВЛЕНІ РУКИ ДО ПРОСТРЕЛЕНИХ ГРУДЕЙ ПАДАЄМО ПЕРШИМИ ЖЕРТВАМИ ВИШНЕВОЇ ВЕНДЕТИ БОЖЕВІЛЬНОГО ЛИПНЯ