Читать «Первісний вчитель» онлайн - страница 14

10

Зима пройшла швидше, ніж очікували мисливці. Жорстокі морози скоро змінилися відлигою і дощами. У морозні дні полювання на сарнів була більш вдале, бо ці тварини відшукували під снігом собі корм. Як ми пам» ятаємо, поблизу житла нашого маленького племені вигнаних мисливців, протікала тиха, заросла очеретом річка. Коли настали теплі дні, наші мисливці почали бити по берегах річки кабанів, болотних птахів, Одні звірі були величезні, інші трохи більші від зайців. Всі ці звірі і звірята шниряли по болоту, плавали, пірнали, відшукуючи рибу або коріння водяних рослин. Одного разу, сидячі на березі річки, Немович зробив дуже важливе відкриття. Поблизу річки лежали повалені дерева. Вони були такі великі, що у малого племені не вистачало сили підтягти їх до печери. Старий намагався розколоти їх великою кам’яною сокирою, але з цього нічого не вийшло. Кам’яна сокира тільки ковзала по твердому висохлому дереву. Так вони і залишилися лежати на березі, біля самої води. З під однієї з колод стирчав дрючок, підходящий для списа чи рогатини. Старий спробував їйого витягти, однак дерево ворухнулося, але палицю не відпустило. Коли на допомогу прийшли хлопці і всі разом натиснули на дрючок, колода покотилася і впала у річку, бо ж берег досить круто спускався до річки. Сухий і міцний стовбур, тихо гойдаючись, поплив за течією. Хлопці кинулися за ним навздогін. Случ скочив на стовбур і поплив…. Кряк і Полян не довго думаючи, вирішили наслідувати приклад старшого брата. Хлопчаки при допомозі діда скотили у воду ще дві колоди, і з метушнею, чіпляючись оин з одного почали плавати навперегонки…Випадково сучковата колода Поляна зчепилися своїми гачкуватими суками з колодою Кряка.

— Давайте плавати разом. Як багато у нас місця! — вигукував Кряк.

— Случ! — крикнув Полян, — Підпливай до нас, зчіплюйся і будемо плавати разом…

Хлопчики стали плавати втрьох, сяк-так кермуючи підібраними у воді палицями. Немович окликнув їх і наказав підпливти до берега. Коли брати наблизилися до берега, старий зійшов у воду і оглянув їхню конструкцію. Потім він велів дітям наламати вербової лози і допомогти спустити на воду ще кілька стовбурів. Затим, обрубавши ті гілки що мішали, зблизив колоди щільніше одну до другої і туго перев'язав гнучкими прутиками прибережної лози. Хлопчики негайно взялися йому допомагати, і скоро незграбний, але зате дуже міцний настил був готовий. Він відмінно витримував вагу старого і його племені. Немович, аж сяяв від своєї дотепності… Через кілька днів старий ватаг оголосив дітям, що вони відпливають.

— Вже потепліло…, наступило літо. Тож, плисти по річці легше і спокійніше, ніж мандрувати пішки. Рушаємо в дорогу наступного дня — скомандував старий. Мисливці зрізали і підсушили над багаттям кілька довгих і міцних жердин, які повинні були служити для кермування плотом. Колоди застелили зв’язками очерету, перенесли на нього весь запас провізії й свої убогі пожитки. Немович урочисто зійшов на перший у світі людський самоплав і наказав хлопцям випровадити вплав свій винахід з прибережних очеретів на чисту воду. Хлопчики не без хвилювання корилися цьому наказу, і скоро пліт, тихо погойдуючись, поплив за течією річки…