Читать «Первісний вчитель» онлайн - страница 17
Олексій Савчин
Цілий день стягали сухі повалені буревієм колоди, до річки. Міцно кріпили, обв'язавши їх засушеними жилами з ніг лося, благо їх було більше, ніж потрібно. Поклали провізію і рушили в таку вже й не далеку дорогу, бо ж знайома дорога не буває довгою…
Через десяток днів добралися до свого прекрасного дубового гаю… Роки важких мандрівок і гіркої розлуки закінчилися для них назавжди…
А, щоб залишити пам'ять по собі і своєму роду назвали ближні річки й у рочища своїми іменами. Так і появилися назви річок — Горинні й Случі і її приток Язвінки і Рудинки, урочище де поселилися — Поляна: весь рід перебрав ім”я свого первісного вчителя — Немовича…, а найбільшу річку краю, в пам'ять про свою маму, нарекли Прип'яттю…
Язвінка
Сучасні Немовичі
Рудинка
Праматір Полісся р. Прип'ять
Язвінка
Через цю темну пащу входили і виходили суворі мешканці печери, через неї вони отримували повітря і світло, з неї виривався назовні дим вогнища, на якому вдень і вночі старанно підтримувався вогонь.
