Читать «Пастка-22» онлайн - страница 256

— Нікого там немає! — несподівано рявкнув Данбар.

Йосаріан відчув, як серце йому тьохнуло і підігнулися коліна.

— Ти про що? — закричав він з жахом, вражений блиском болючої загнаності в Данбарових очах і його знетямленим виразом дикого шоку і страху. — Звар’ював чи що? Ти що в біса мелеш — нікого там немає?

— Вони його викрали! — відкрикнув йому Данбар. — Всередині він порожній, як шоколадний солдатик. Вони його просто вийняли, а бандажі лишили.

— Навіщо їм це робити?

— Навіщо їм будь-що робити?

— Вони його викрали! — заголосив хтось, і вся палата заверещала: — Вони його викрали. Вони його викрали!

— Вертайтесь до своїх ліжок, — благала сестра Дакет Данбара з Йосаріаном, кволо штовхаючи Йосаріана в груди. — Будь ласка, ідіть до своїх ліжок.

— Ти божевільний! — розлючено викрикнув Йосаріан Данбарові. — Що ти верзеш?

— А чи хтось його бачив? — насмішкувато спитав той.

— Ти його бачила, хіба ні? — звернувся Йосаріан до сестри Дакет. — Скажи Данбарові, що всередині хтось є.

— Всередині лейтенант Шмулькер, — відповіла сестра Дакет. — Він весь обгорів.

— Вона його бачила?

— Ти його бачила, правда ж?

— Лікар, який накладав пов’язки, бачив його.

— Можеш його привести? Що то був за лікар?

Сестра Дакет перелякано хапнула ротом повітря.

— Того лікаря тут нема! — вигукнула вона. — Пацієнта привезли до нас з польового шпиталю.

— От бачите? — закричала сестра Крамер. — Всередині нікого немає!

— Всередині нікого немає! — репетнув Голодний Джо і затупотів ногами.

Данбар проштовхався вперед, навіжено вискочив на ліжко вояка в білому, щоб самому все бачити, і притиснув блискаюче око до чорної, з пошматованими краями дірки в білому марлевому панцирі. Він усе ще стояв, схилений, і вдивлявся одним оком у темну, незрушну порожнечу рота вояка у білому, коли до палати вбігли лікарі з військовими поліцейськими і помогли Йосаріану його відтягнути. В лікарів на поясах висіли пістолети. Охоронці тримали карабіни і гвинтівки, якими відтіснили натовп гамірних хворих. З’явилися ноші на колесах, і за лічені секунди вояка в білому справно підняли з ліжка й викотили геть. Лікарі й поліцейські пройшли через палату, запевнюючи пацієнтів, що все гаразд.

Сестра Дакет смикнула Йосаріана за руку і нишком прошепотіла, що чекатиме в комірчині, в коридорі неподалік. Йосаріан дуже зрадів. Він подумав, що сестра Дакет нарешті захотіла його, і щойно вони опинилися на самоті, він задер їй спідницю, але сестра Дакет його відштовхнула. В неї була важлива новина про Данбара.