Читать «Пастка-22» онлайн - страница 236

Вечорами, коли Йосаріан почувався збудженим, він брав два покривала, вів сестру Дакет на пляж і кохався там з нею, майже не знімаючи одягу, і отримував більшу насолоду, ніж від любощів з усіма тими бадьористими, голими розпусницями в Римі. Часто вони ходили на пляж серед ночі і не кохалися, а просто лежали і тремтіли між покривалами, пригорнувшись одне до одного, щоб захиститись від свіжої, вологої прохолоди. Чорнильно-чорні ночі холоднішали, а зорі виблискували, мов дрібні крижинки. На примарній місячній доріжці погойдувався пліт і, здавалось, відпливав удалину. Виразний подих холодів чувся в повітрі. Льотчики в інших наметах почали будувати грубки і впродовж дня заходили до Йосаріана помилуватись на творіння Орра. Сестра Дакет радісно трепетала, помічаючи, як Йосаріан не може втримати рук при собі, коли вони залишаються вдвох, хоч вона не дозволяла йому лізти в її трусики серед дня, якщо хтось міг це побачити, навіть тоді, коли цим єдиним свідком була сестра Крамер, що сиділа по той бік піщаної дюни з осудливо задертим носиком і вдавала, ніби нічого не бачить.

Сестра Крамер перестала розмовляти зі своєю найкращою подругою сестрою Дакет через її зв'язок з Йосаріаном, але вона й далі усюди ходила за сестрою Дакет, оскільки сестра Дакет була її найкращою подругою. Вона не схвалювала поведінки Йосаріана та його друзів. Коли вони вставали і йшли купатися разом із сестрою Дакет, сестра Крамер теж вставала і йшла купатися, але тримала ту саму десятиярдову дистанцію і вперто мовчала, засуджуючи їх навіть у воді. Коли вони сміялись і хлюпались, вона також сміялась і хлюпалась; коли вони пірнали, пірнала й вона; коли вони запливали на піщану косу і лягали відпочити, сестра Крамер теж пливла на піщану косу і лягала відпочити. Коли вони виходили з води, вона теж виходила, витирала плечі рушником і всідалася віддалік, на своє місце — спина випростана, вінчик білявого волосся сяяв у сонячному промінні, немов німб. Сестра Крамер була готова знову заговорити з сестрою Дакет, якщо та покається і попросить пробачення. Сестра Дакет воліла нічого не міняти. Уже віддавна їй хотілося дати сестрі Крамер ляпанця, щоб та заткнулася.

Сестра Дакет вважала, що Йосаріан — чудовий, і вже намагалась його змінити. Вона любила дивитись, як він дрімає, лицем униз і обійнявши її однією рукою, або як сумно дивиться на безконечні, сумирні, нечутні хвилі, що, мов грайливі цуцики, вистрибують на берег, легенько шарудять піском, а тоді квапляться назад. Вона не хвилювалась, коли він замовкав. Вона знала, що не набридає йому, і старанно полірувала чи фарбувала собі нігті, поки він куняв чи про щось роздумував, а уривчасті струмені теплого пообіднього бризу ніжно вібрували над поверхнею піску. Вона милувалася його широкою, довгою, мускулястою спиною із засмаглою, бездоганною шкірою, їй подобалось раптово розпалювати його, обхопивши вустами його вухо і провівши рукою вздовж його тіла. їй подобалося дражнити й мучити його до настання темряви й аж тоді вдовольнити його. А потім палко поцілувати його за те, що дарувала йому таке блаженство.