Читать «Пастка-22» онлайн - страница 235

Сестра Сью Енн Дакет зневажала Аарфі, і це була одна з тих численних чарівних рис сестри Дакет, які подобалися Йосаріану. Йому подобались її довгі білі ноги та м’які сідниці, гідні Венери Прекраснозадої; він часто забував, яка вона доволі тонка і тендітна вище пояса і ненавмисно робив їй боляче в моменти пристрасті, надто міцно її обіймаючи. Він любив її сонливу покірливість, коли вони лежали на пляжі в сутінках. Її близькість дарувала йому втіху і спокій. Він жадав постійно торкатись її, постійно відчувати її біля себе. Йому подобалось легенько обхоплювати пальцями її щиколотку, коли грав у карти з Нейтлі, Данбаром і Голодним Джо, спинкою нігтів ніжно пестити вкриту пушком шкіру її світлого, гладенького стегна або замріяно, чуттєво, майже мимовільно погладжувати владною, поштивою рукою її тендітні, немов черепашки, хребці під еластичною зав’язкою роздільного купальника, який вона завжди вдягала, ховаючи маленькі, з довгими пипками, груди. Він любив сестру Дакет за її спокійну, вдячну взаємність, за прихильність до нього, яку вона виявляла з гордістю. Голодного Джо також тягнуло помацати сестру Дакет, і Йосаріан не раз зупиняв його грізним, сердитим поглядом. Сестра Дакет загравала з Голодним Джо, лише щоб розпалити його, а її круглі світло-карі оченята лукаво спалахували щоразу, коли Йосаріан гамував її, тикаючи ліктем чи кулаком.

Чоловіки грали в карти на рушнику, на спідній сорочці чи на ковдрі, а сестра Дакет тасувала запасну колоду, прихилившись спиною до піщаної дюни. А коли не тасувала карти, то мружилась у кишенькове дзеркальце і підфарбовувала тушшю свої загнуті догори рудуваті вії, наївно намагаючись подовжити їх назавжди. Часом їй вдавалося підтасувати колоду або сховати кілька карт, гравці ж помічали це лише в ході гри, і коли всі вони з відразою кидали свої карти і починали штурхати її в руки та ноги, обзивали її різними лайливими словами й вимагали, щоб перестала пустувати, вона сміялась і сяяла від блаженної насолоди. Вона лепетала казна-що, коли вони напружено задумувались, і рожевий рум’янець збудження забарвлював її щоки, як тільки вони починали штурхати її кулаками в руки й ноги і наказували, щоб вона стулила рота. Коли Йосаріан та інші гравці зосереджували на ній свої погляди, сестра Дакет отримувала насолоду від такої уваги, радісно струшуючи своїм коротким каштановим чубчиком. Усвідомлення того, що стільки голих хлопців і чоловіків вилежується поруч, по той бік піщаної дюни, викликало в неї особливе, тепле відчуття сподіваної благодаті. Їй було досить лише витягнути шию чи під будь-яким приводом підвестися, щоб побачити двадцять, а то й сорок роздягнених чоловіків, що ніжились на сонці чи грали у волейбол. Власне тіло було для неї чимось настільки звичним і пересічним, що її дивував той конвульсивний екстаз, який воно викликало в чоловіків, їхня палка та кумедна потреба просто торкнутися його, спрагло простягнути руки і схопити його, стиснути, вщипнути, погладити. Вона не розуміла пристрасті Йосаріана, але була готова повірити йому на слово.