Читать «Пастка-22» онлайн - страница 212

У мене є для вас дуже погана новина. Чи ви достатньо мужній чоловік, щоб її сприйняти?

— О боже, ні! — верескнув Йосаріан. — Я цього не переживу.

Майор Сандерсон враз спалахнув.

— Ви бодай щось можете зробити по-людськи? — благально попросив він, побуряковілий від роздратування і гамселячи обома кулаками по столі. — Ваша біда в тому, що ви вважаєте себе вищим від усіх умовностей цього світу. Можливо, ви вважаєте себе вищим навіть за мене, бо я запізнився зі статевим дозріванням. Так от, знаєте, хто ви такий? Ви невдоволений, нещасний, розчарований, недисциплінований, непристосований молодий чоловік!

Випаливши усі ці несхвальні епітети, майор Сандерсон неначе полагіднішав.

— Так, сер, — обережно погодився Йосаріан. — Здається, ви маєте рацію.

— Звичайно, маю рацію. Ви недоросток. Ви неспроможні звикнутись з самою ідеєю війни.

— Так, сер.

— У вас патологічна відраза до смерті. Мабуть, вас дратує сам факт, що ви на війні і кожної миті вам можуть прострелити голову.

— Мало сказати — дратує, сер. Я від цього скаженію.

— Ви зациклені на власному виживанні. І ви не терпите фанатиків, забіяк, снобів і лицемірів. Підсвідомо ви ненавидите дуже багатьох людей.

— Свідомо, сер, свідомо, — поправив Йосаріан, бажаючи допомогти психіатрові. — Я ненавиджу їх свідомо.

— У вас вороже ставлення до ідеї, що вас можуть пограбувати, експлуатувати, ображати, принижувати чи обдурювати. Вас пригнічує бідність. Вас пригнічує неуцтво. Вас пригнічує насильство. Вас пригнічують гоніння. Вас пригнічують міські нетрі. Вас пригнічує пожадливість. Вас пригнічує злочинність. Вас пригнічує корупція. Знаєте, я анітрохи не здивуюсь, якщо у вас виявиться маніакально-депресивний психоз!

— Так, сер. Мабуть, у мене психоз.

— І не намагайтесь заперечити.

— Я не заперечую, сер, — сказав Йосаріан, вдоволений, що між ними нарешті настало таке чудесне порозуміння. — Я погоджуюсь з усім, що ви сказали.

— Отже, ви погоджуєтесь, що ви божевільний?

— Божевільний! — Йосаріан був шокований. — Що ви таке кажете? Чого це я божевільний? Сам ви божевільний!

Майор Сандерсон знову почервонів від обурення і щосили вгатив себе кулаками по стегнах.

— Назвавши мене божевільним, — загорлав він, бризкаючи слиною, — ви показали себе як типового мстивого і садистичного параноїка! Ви дійсно божевільний!

— Тоді чого б вам не відправити мене додому?

— А я і збираюсь відправити вас додому!

— Мене відправляють додому! — радісно оголосив Йосаріан, пришкандибавши назад у палату.

— І мене теж! — тішився А. Фортіорі. — Щойно приходили сюди й сказали.

— А як же я? — запитав у лікарів роздратований Данбар.

— Ви? — різко відповіли йому. — Вас відправлять разом з Йосаріаном. Назад у стрій!

І пішли вони обоє назад у стрій. Йосаріан нетямився з люті, коли санітарна машина привезла його до ескадрильї, і відразу пошкутильгав шукати справедливості в Дока Деніки, який понуро глянув на нього зі смутком і зневагою.

— Ех ти, — тужно видихнув Док Деніка, скривившись з осудливою відразою, яйцеподібні мішки під його очима докірливо набрякли. — Вічно думаєш тільки про себе. Піди глянь на лінію фронту, якщо хочеш знати, що сталось, поки ти вилежувався в шпиталі.