Читать «Пастка-22» онлайн - страница 204

— Вали звідси.

Зацькований хлопець вискочив з ліжка і побіг геть. А. Фортіорі заліз до ліжка і знову став Данбаром.

— То був А. Фортіорі, — пояснив Данбар. — У твоїй палаті не було вільного ліжка, тож я скористався своїм службовим становищем і прогнав його на моє місце. Користатися службовим становищем досить приємно. Мусиш колись спробувати. Зрештою, спробуй зараз, бо, здається ти от-от упадеш.

Йосаріан справді відчував, що от-от упаде. Він обернувся до Данбарового сусіда, літнього чоловіка з сухим, змарнілим обличчям, махнув через плече великим пальцем і сказав:

— Вали звідси.

Літній чоловік напружився і люто зиркнув на нього.

— Він майор, — пояснив Данбар. — Краще цілься трохи нижче і стань на якийсь час, скажімо, прапорщиком Гомером Ламлі. Тоді в тебе з'явиться батько в законодавчій асамблеї штату і сестра, що заручена з чемпіоном-лижником. Просто скажи йому, що ти капітан.

Йосаріан обернувся до переляканого пацієнта, на якого вказав Данбар.

— Я капітан, — сказав він, махнув великим пальцем через плече. — Вали звідси.

На команду Йосаріана переляканий пацієнт зіскочив з ліжка і побіг геть. Йосаріан ліг на його місце і став прапорщиком Гомером Ламлі, якого потягнуло на блювоту і раптово вкрило липким потом. Він годинку поспав і знову захотів стати Йосаріаном. Виявилось, що батько в законодавчій асамблеї штату і сестра, заручена з чемпіоном-лижником, не є чимось особливим. Данбар повернувся до палати Йосаріана, де витурив Антоні Ф. Фортіорі з ліжка, щоб той знову якийсь час побув Данбаром. Прапорщик Гомер Ламлі в палаті не з’явився. Зате з’явилася сестра Крамер і в пориві святенницького гніву засичала, мов підмокла петарда. Вона наказала Йосаріанові негайно лягати, загородивши собою прохід до ліжка, тож він не міг їй підкоритися. Її миле личко ще ніколи не виглядало таким відразливим. Сестра Крамер була добросердим і сентиментальним створінням. Вона щиро раділа з приводу чийогось весілля, заручин, дня народження чи ювілею, навіть коли йшлося про незнайомих їй людей.

— Ви з’їхали з глузду? — шпетила вона його доброчесним тоном, обурено трясучи пальчиком перед його очима. — Я бачу, вам байдуже, що ви вб’єтеся?

— Я сам собі господар, — нагадав він їй.

— Я бачу, вам байдуже, що ви втратите ногу.

— Це моя нога.

— Однозначно, нога не ваша! — заперечила сестра Крамер. — Ця нога належить урядові США. Так само, як будь-який інструмент або нічний горщик. Збройні сили вклали у вас великі кошти, щоб зробити військовим льотчиком, і ви не маєте права порушувати настанови лікаря.

Йосаріан не надто втішився, що в нього хтось вкладає гроші. Сестра Крамер далі стояла просто перед ним, не даючи пройти. Голова в нього боліла. Сестра Крамер викрикнула якесь питання, якого він не второпав. Він махнув великим пальцем через плече і сказав:

— Вали звідси.

Сестра Крамер дала йому такого ляпаса, що він мало не звалився на підлогу. Коли Йосаріан відвів руку, щоб всадити їй у щелепу, нога в нього підкосилась, і він почав падати. Сестра Дакет вчасно нагодилась і підхопила його. Вона суворо звернулася до обох: