Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 19

6

— Ми повинні якомога швидше відмежуватись од тих людей, — сказав за двадцять хвилин по тому Гундлах у кабінеті шефа філії Рейнського акціонерного товариства. — Я відразу помітив, що з цими детективами не все гаразд.

— Відразу? — перепитав доктор Зайтц.

— Це було неважко зробити. Фірма ВВВ за рік уладнала шістдесят процентів справ з викупом викрадених у цих краях осіб. Такого успіху ніхто не спроможний досягти без попутного вітру. За фірмою стоїть американське посольство — воно сприяє їй і прикриває її діяльність, яка допомагає Сполученим Штатам утримувати тут ключові позиції. Пан Вальман може вам це підтвердити. Звичайно, все робиться не безкорисливо. Схоже, американське посольство передає роздобуті фірмою ВВВ дані службі безпеки Сальвадору.

— Це ж звичайнісінька спекуляція.

— Повстанці вже відчувають це на собі. Ми, власне, теж відчуваємо. В такий спосіб американці допомагають місцевому урядові в його боротьбі проти лівих сил, але хочуть зробити все за наш рахунок. Отже, Дорпмюллера ми повинні звільнити без агентури ВВВ. Вважатимемо, що для нас вона не існує.

Зайтц, худий і зблідлий, сидів з фотографією Дорпмюллера в руці — то було кольорове фото, надіслане викрадачами. Від Зайтца чекали рішення, якого він волів би не приймати. Про це свідчив увесь вираз його обличчя й сердита поза. Хворобливий переляканий чоловічок чіпко тримався за свої права керівника.

— А як сталось, що оцю річ передали вам, замість того, щоб надіслати сюди? — спитав Зайтц.

— Вони їхали за автомашиною Гертеля в аеропорт і з аеропорту, тож, очевидно, здогадались, ким я є насправді: вповноваженим з Німеччини.

— Про ваші повноваження мені нічого не відомо.

— Ми повинні анулювати договір з детективами. До того ж негайно, якщо ми хочемо діяти активно.

— Не поспішайте, пане Гундлах, на це ми не маємо права. На такий крок можна зважитись лише з дозволу центру. — Зайтц підніс фотографію до світла і почав уважно обмацувати її пальцями, немов банкноту, справжність якої викликала сумнів. Увесь його вигляд свідчив, що він вірить далеко не кожному слову Гундлаха. Фотографія була єдиним доказом, і Зайтц, здавалося, зважує, чи не підроблена вона. Щоб позбутися зайвих клопотів, він охоче переслав би її детективам. Підробка! В добре обладнаній лабораторії фахівці змогли б підставити Дорпмюллерові газету так, ніби він тримає її в руках, але таке було б можливе лише за умови, що в них є його фотографія. Однак, якщо зважити всі обставини, таке припущення здавалося досить безглуздим, і якщо воно в нього виникло, то лише через те, що він і досі почував себе ображеним: адже Гундлах намагався перед обідом вибити його з сідла. Не полишаючи думки про помсту, Зайтц знову взявся рукою за печінку й схилився на бік.