Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 98
Джон Гришэм
— Не сказала б, що я в захваті від цієї ідеї.
— Але від цього ніхто не постраждає, Мерсер, і все засновано на легенді. Ми законно придбали ці книжки. Якщо він їх купить, ми отримаємо назад свої гроші, а якщо він згодом їх перепродасть, то отримає назад свої. У цьому плані немає нічого ганебного чи аморального.
— Гаразд, але я не впевнена, що зможу правдоподібно зіграти свою роль.
— Та годі вам, Мерсер. Ви письменниця — отже, живете у світі, створеному вашою уявою. Просто створіть іще один такий світ.
— Моя уява зараз не надто продуктивна.
— Мені шкода це чути.
Мерсер знизала плечима й відпила води. Вона дивилися на книги, і в голові в неї крутилися різні сценарії. Нарешті вона запитала:
— Що може піти не так?
— Ну, теоретично можливо, що Кейбл зв’яжеться з бібліотекою Мемфіса й спробує пронюхати щось про ці книжки, але то дуже велика структура, і йому нічого не вдасться з’ясувати. Минуло вже тридцять років, усе змінилося. Вони щороку втрачають близько тисячі книжок через те, що хтось їх не повернув, і, як і в будь-якій звичайній бібліотеці, там не надто прагнуть розшукувати ці книжки. До того ж Тесса дійсно брала там багато книг.
— Ми щотижня ходили з нею в бібліотеку.
— От бачите, все збігається. Він ніяк не зможе докопатися до істини.
Мерсер взяла «Лоунсом-Дав» і запитала:
— А що, як Брюс помітить, що суперобкладинка підроблена?
— Ми про це думали й не впевнені, чи слід її використовувати. Минулого тижня ми показали книгу двом старим дилерам, яким усяке траплялося бачити, і обидва не помітили підробки. Але ви маєте рацію: ризикувати тут дійсно не варто. Почніть із двох перших, але не показуйте їх одразу, а тягніть час, ніби сумніваєтеся, як правильно вчинити. Це буде для вас моральна дилема — подивимося, що Кейбл вам порадить.
Прибравши книги в полотняну сумочку, Мерсер вирушила назад на пляж. Був відлив і штиль, і пісок був залитий світлом повного місяця. Крокуючи до котеджу, вона зачула голоси, які поволі гучнішали, і незабаром, за півдороги до дюн, вона побачила зліва молоду пару, що кохалася на пляжному рушнику. Їхній пристрасний шепіт раз у раз переривали зітхання й хтиві стогони. Мерсер ледь не зупинилася, щоб почекати кульмінації останнього поштовху, але насилу покрокувала далі, вбираючи звуки, що долинали їй услід.