Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 100

— То он як ви продаєте книги: скликаєте на допомогу всіх знайомих письменників?

— Саме так! А Ноель влаштовує незаплановану вечерю в нашому будинку — звісно, на честь цього письменника. Будемо лише ми, він, Майра з Лі — і ви. Має бути весело. Що скажете?

— Дайте-но звірюся з розкладом. Так, я вільна. О котрій годині?

— О шостій, і одразу по тому — вечеря.

— Одягатися можна неформально?

— Та годі вам — ви ж на пляжі! Тут усе дозволено: хоч босоніж приходьте.

Об одинадцятій сонце розжарило пісок, а легенький бриз кудись зник. Вочевидь, для пробіжки було надто спекотно.

VI

Письменника звали Рендалл Залінскі, і швидкий пошук в інтернеті мало що прояснив: його стисла біографія була навмисно написана туманно, аби створити враження, ніби автор здобув свої непересічні знання тонкощів усіх видів тероризму й кіберзлочинності, працюючи у світі «темного шпигунства». У його романі розповідалося про футуристичне зіткнення між США, Росією й Китаєм. Двохабзацна анотація була до сміхоти сенсаційною, і в Мерсер уже тільки через це зникло бажання читати далі. На підфотошопленій світлині красувався білий чоловік, якому на вигляд було трохи за сорок. Про дружину чи сім’ю нічого сказано не було. Жив Рендалл у Мічигані і, звісно, працював там над своїм новим романом.

Його автограф-сесія мала стати третьою, яку Мерсер відвідала в «Бей-Букс». Перші дві викликали в неї болючі спогади про власне перерване турне семирічної давності, і вона вирішила надалі їх не відвідувати чи принаймні старатися уникати. Однак зробити це було непросто. Автограф-сесії були добрим приводом потинятися магазином, а це було частиною її роботи, якою Елейн настійно радила не нехтувати. До того ж сказати Брюсові, ніби вона надто зайнята, щоб являтися на події якихось авторів, було практично неможливо, особливо після його дзвінка з особистим запрошенням.

Майра мала рацію: магазин мав багатьох відданих відвідувачів, і Брюс Кейбл умів забезпечити пристойну явку. Коли Мерсер прийшла, нагорі біля перекусної вже зібралося з чотири десятки людей. З нагоди заходу столики й стелажі було відсунуто назад, аби звільнити місце для стільців, абияк розставлених навколо невеличкого подіуму.

О шостій відвідувачі розсілися по місцях, жваво балакаючи. Більшість пила дешеве вино з пластикових стаканчиків, і всі, вочевидь, почувалися досить розслаблено й непогано проводили час. Майра й Лі сіли в першому ряду, на відстані витягнутої руки від подіуму, з таким виглядом, ніби найкращі місця завжди були зарезервовані для них. Майра сміялася й базікала принаймні з трьома людьми водночас. Лі тихо сиділа поруч, посміюючись, коли потрібно. Мерсер стояла осторонь, спершись на стелаж, ніби їй було не місце серед цієї публіки. Більшість присутніх становили сиві пенсіонери, і вона знов помітила, що була наймолодшою серед відвідувачів. Утім, атмосфера була приємна й затишна: невеличкий натовп книголюбів зібрався насолодитися спілкуванням із новим письменником.