Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 84

— Я читала її, коли вчилася в університеті.

— Мені потрапив до рук ознайомчий примірник, я прочитав її й був у захваті. Я знав, що у цієї книги велике майбутнє, тому замовив кілька коробок ще до того, як автор оголосив, що не влаштовуватиме рекламного туру. Його видавець майже не мав коштів, та й узагалі не відрізнявся діловим чуттям, так що перший тираж склав шість тисяч примірників. Для першого роману непогано, але конкретно для цього — дуже мало. А потім профспілка оголосила страйк, і після випуску тисячі двохсот примірників друк зупинили. Мені пощастило, що я встиг отримати свою поставку. Перші рецензії були вкрай позитивні, і другий тираж — уже в іншій друкарні — становив двадцять тисяч. Для третього тиражу ця цифра подвоїлася, і так далі. Урешті-решт сукупний тираж; примірників у твердій обкладинці склав мільйон примірників.

Мерсер відкрила книгу, прогортала до сторінки з авторськими правами: там дійсно були слова «перше видання».

— То скільки вона зараз коштує?— запитала вона.

— Я продав кілька таких за п’ять тисяч доларів. Тепер прошу вісім. У мене в підвалі досі лежить зо дві дюжини примірників.

Мерсер промовчала, проте взяла почуте на замітку. Віддавши книгу Брюсові, вона підійшла до іншої стінки, заставленої книжками.

— Це все — теж частина колекції, але не всі з цих авторів підписували екземпляри тут,— пояснив Брюс.

Витягнувши з полиці «Правила виноробів» Джона Ірвінга, Мерсер промовила:

— Адже таких примірників, як цей, на ринку, певно, чимало.

— Це Джон Ірвінг. Роман вийшов за сім років після «Світу очима Гарпа», тому перший тираж був величезний. Цей екземпляр коштує кількасот доларів. У мене є й один «Гарп», але він не для продажу.

Вона повернула книгу на місце й пробігла поглядом по сусідніх виданнях. «Гарпа» й справді не було. Мерсер вирішила, що він теж «лежить у підвалі», але нічого казати не стала. Їй хотілося запитати в Брюса про його найрідкісніші книги, але вирішила, що розумніше буде поки не висловлювати цікавість.

— То вам сподобався вчорашній вечір?— поцікавився він.

Мерсер засміялася й відійшла від полиць.

— О, так. Я ще ніколи не вечеряла разом із такою кількістю письменників. Зазвичай ми, літератори, тримаємось осторонь, чи не так?

— Авжеж. На вашу честь всі слідкували за собою. Повірте мені, ці зустрічі не завжди проходять отак цивілізовано.

— Чому ж?

— Така це вже порода — письменники. Змішайте вразливе самолюбство, багато випивки й, може, ще трохи конфліктних політичних поглядів — звісно, що здійметься гармидер.

— Мені вже не терпиться на це поглянути! То коли має відбутися наступна вечірка?

— З цією братією ніколи не можна знати напевне. Ноель ніби казала, що хоче за кілька тижнів влаштувати звану вечерю. Ви їй сподобалися.

— О, дякую. Це взаємно: вона чудова.

— Авжеж — із нею не знудишся. А до того ж вона справжня професіоналка у своїй справі. Вам слід заглянути в її магазин.

— Обов’язково зайду. Я, правда, нічого не тямлю в елітному антикваріаті.

Брюс розсміявся й промовив:

— Ну, будьте обережні. Ноель дуже пишається своїм інвентарем.