Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 85

— Я завтра зустрічаюся з Сереною Роуч за кавою перед її автограф-сесією. Ви ж із нею знайомі?

— Авжеж. Вона вже двічі тут була. Досить ексцентрична людина, проте приємна в спілкуванні. Разом із нею в турне їздять її хлопець і рекламний агент.

— Це в неї такий ескорт?

— Ну, щось на зразок того. Це не так уже й незвично. Серена лікувалася від наркозалежності і, вочевидь, досі перебуває в дещо нестабільному стані. Постійні поїздки багатьох письменників вибивають із колії, і вони потребують підтримки.

— То вона не може подорожувати наодинці?

Брюс засміявся: здавалося, що йому не хочеться розпускати плітки.

— Знаєте, я вам можу розповісти багато різних історій: є в мене й сумні, й веселі, але всі вельми цікаві. Прибережімо їх на інший день — може, якось після гарної вечері.

— А хлопець у неї той самий? Я тому питаю, що зараз читаю її останній роман, і там у головної героїні значні проблеми з чоловіками й наркотиками, і мені здається, що авторка пише з досвіду.

— Не знаю, проте в двох останніх турах її супроводжував той самий хлопець.

— Бідоласі сильно дістається від критиків.

— Так, і вона, вочевидь, дуже болісно це сприймає. Мені сьогодні вранці дзвонив її рекламний агент — казав, щоб я в жодному разі не обмовлявся про вечерю після закінчення сесії. Вони намагаються не підпускати її до випивки.

— А тур лише починається?

— Ми — її третя зупинка. Цілком імовірно, що цей тур геть не вдасться. Ну, Серена завжди може його скасувати, як це колись зробили ви.

— Я б дуже їй це рекомендувала.

У вікно заглянула продавчиня й повідомила:

— Пробачте, що відволікаю,— вам дзвонить Скотт Т’юроу.

— Даруйте — це важливий дзвінок,— звернувся Брюс до Мерсер.

— О, звісно. До завтра,— попрощалася Мерсер і попрямувала до дверей.

— Дякую, що підписали книги.

— Я підпишу всі свої книжки, які ви купите.

VIII

Третього дня по тому Мерсер, дочекавшись вечора, пішла на пляж. Знявши сандалі, вона прибрала їх у маленький рюкзачок і попрямувала на південь уздовж краю води. Був відлив, тому пляж був широкий, але практично пустий: лише зрідка траплялися пари, що прогулювалися з собаками. За двадцять хвилин Мерсер, минувши ряд багатоквартирників-хмарочосів, направилася до готелю Ritz-Carlton, що був неподалік. Біля дерев’яного настилу вона обполоснула ноги, надягла сандалі, проминула порожній басейн і ввійшла в готель, де за столиком в елегантному барі на неї чекала Елейн.

Тесса дуже полюбляла цей бар у Ritz-Carlton. Двічі чи тричі щоліта вони з Мерсер одягалися у своє найкраще вбрання та їхали в Ritz, де спершу пригощалися напоями, а тоді вечеряли у готельному ресторані, який мав видатну репутацію. Тесса завше починала з келиха мартіні, а Мерсер до п’ятнадцяти років замовляла дієтичну колу. Коли ж їй виповнилося п’ятнадцять, вона приїхала на літо з підробленим посвідченням особи, і вони з Тесою разом насолоджувалися мартіні.

За випадковим збігом Елейн обрала саме їхній із Тессою улюблений столик, і коли Мерсер сіла навпроти, на неї нахлинули спогади про бабусю. У барі нічого не змінилося. На задньому плані неголосно співав хлопець, підіграючи собі на фортепіано.